Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Матея 5, 14-19.
Сказав Господь своїм учням:
14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
17. Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. 18. Істинно бо кажу вам: доки мине небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться.
19. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у царстві небеснім. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у царстві небеснім.
Матея 5, 14: “Ви – світло світу”.
Ви замислювалися колись про те, що ваша віра може порятувати не лише вас, але й незнайомих вам людей?
Нещодавно почула цікаве свідчення від одного священника. На початку служіння, яке проходило в невеличкому містечку, йому доводилося щодня перед та після Літургії проходити через міський скверик, де в літню пору на лавках подрімували люди, які нищили своє життя алкоголем.
– Я розумів, що переконати їх не зможу. Та хотів якось допомогти. Тоді з молитвою звернувся до Бога, щоб Він попровадив мене правильним шляхом, яким я міг би допомогти цим людям. І от, виходячи якось із храму, в мене виникла думка: я благословлятиму їх, просячи Всемогутнього Господа відкрити їхні серця до покаяння. Адже невідомо, кому з них , скільки відведено на цій землі. Та нехай вони в якусь хвилину усвідомлять, що не є забутими Богом…
Так і ми в своїх молитвах можемо просити Господа відкрити очі тим, хто заблукав, змінити серця тих, хто озлобився, очистити тих, то забув про те, що створені на подобу Божу.
