Святе Письмо з розважанням на 25 лютого

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 25 лютого

          Послання Апостола Юди 1, 1-10.

          1. Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаний, любим у Бозі Отці і збереженим для Ісуса Христа: 2. хай милосердя, мир і любов будуть у вас повні.

          3. Мої любі, я пильно старався писати вам про наше спільне спасіння і вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4. Бо до вас крадькома вдерлися деякі людці, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які з благодаті Бога нашого роблять розпусту і відрікаються від нашого єдиного Владики й Господа Ісуса Христа.

          5. Хочу нагадати вам, хоч знаєте все, що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом видав на погибіль тих, які не вірували. 6. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства й покинули житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7. Так само Содома й Гомора з сусідніми містами, які, подібно до них, були запродалися розпусті і протиприродній похоті, лежать як приклад, скарані вічним огнем.

          8. Отак і ці, також у маячінні, бруднять тіло, відкидають владицтво і зневажають світлості. 9. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, але сказав: нехай тебе Господь судить, 10. ції зневажають те, чого не знають; а те, що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, те їх губить.

          Євангеліє від Луки 22, 39-42; 45 – 23, 1.

          39. Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Як же прибув на місце, сказав їм:

          – Моліться, щоб не ввійти в спокусу.

          І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися:

          42. – Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не моя, а твоя буде воля!

          45. Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм:

          – Чого спите? Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу.

          47. Він говорив ще, аж тут надходить юрба, і на її чолі йде один з дванадцятьох, на ім’я Юда; він підійшов до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. Ісус сказав до нього:

          – Юдо, поцілунком видаєш Сина чоловічого?

          49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом:

          – Господи, чи не вдарити нам мечем?

          50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався:

          – Лишіте!

          І доторкнувшися до вуха, зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти нього:

          – Неначе на розбійника ви вийшли з мечами та киями!

          53. Коли я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на мене; та це ваша година і влада темряви.

          54. Схопивши Ісуса, вони повели його і привели в дім первосвященика. Петро ішов слідом за ним здалека.

          55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття, і, приглянувшись до нього пильно, каже:

          – І цей з ним був!

          57. Він відрікся, кажучи:

          – Не знаю його, жінко!

          58. Та трохи згодом другий, побачивши його, каже:

          – І ти з них.

          Але Петро відповів:

          – Ні, чоловіче!

          59. По якійсь годині хтось інший почав настоювати кажучи:

          – Справді, і цей з ним був! Таж він із Галилеї!

          60. Петро озвавсь:

          – Не знаю, чоловіче, що кажеш.

          І зараз же, як він говорив ще, запіяв півень. 61. І тут Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро слово, яке Господь йому сказав був: «Петре, перше ніж запіє півень, ти нині мене відречешся тричі». 62. І вийшовши звідти заплакав гірко.

          63. Тим часом люди, що держали його, над ним знущалися і били його. 64. І закривши йому очі, питали:

          – Пророкуй, хто той, що тебе вдарив.

          65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.

          66. Як же настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники. І привели його на суд свій 67. і казали:

          – Якщо ти Христос, скажи нам.

          Він відповів їм:

          – Коли скажу вам, не повірите, 68. і якщо вас спитаю, не відповісте. 69. Віднині Син чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.

          70. Усі сказали:

          – То ти – Син Божий?

          Він сказав до них:

          – Ви кажете, що це я.

          71. Сказали ті:

          – Навіщо нам ще свідки? Самі ми чули з уст його.

          1. Тоді вся їхня громада встала, повели його до Пилата.


          Луки 22, 46: «Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу».

          Молитися… Не лише для того, щоб просити, а й щоб мати силу протистояти.

          Молитися… Не лише для того, щоб досягти, а й щоб не втратити.

          Молитися… Не лише тому, що хочеш підніматися вище, а й тому, що боїшся балансувати над прірвою

          Молитися… Не лише, щоб говорити, а й щоб почути.

          Молитися…

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
          • Оціни

            [ratemypost]