Послання Апостола Павла до Євреїв 1, 1-12.
1. Багато разів і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же цих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив наслідником усього і яким сотворив віки. 3. Він – відблиск його слави, образ його істоти, який підтримує все своїм могутнім словом, вчинив очищення гріхів і возсів праворуч величі на висоті, 4. ставши від ангелів остільки вищим, оскільки унаслідував визначніше від них ім’я.
5. Кому бо з ангелів він коли мовив:
Син мій єси,
я сьогодні родив тебе.
І ще:
Я буду йому за Отця,
і він буде мені за Сина.
6. Коли ж знов уводив Первородного у світ, каже:
Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.
7. Щодо ангелів мовить:
Той, хто вітри своїми вісниками чинить,
і полум’я вогненне – слугами своїми.
8. А про Сина:
Престол твій, Боже, від віку й довіку,
і берло правоти – берло твого царства.
9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність
тому помазав тебе, Боже, твій Бог
єлеєм радости понад друзів твоїх.
10. Знову:
Ти, Господи, напочатку заснував землю,
і небеса діло рук твоїх.
11. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш;
усі, мов одежа, постаріються;
12. ти їх, неначе одежу, згорнеш,
і, немов одіж, вони зміняться.
Ти ж – той самий,
і літа твої не скінчаться.
.
Друге Послання Апостола Павла до Тимотея 2, 1-10.
1. Сину Тимотею, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. 2. Що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні й інших навчити. 3. Перенось, отже, зо мною труди як добрий воїн Христа Ісуса. 4. Ніякий вояк не встряває у справи життя цього, як хоче догодити тому, хто його найняв на службу. 5. І коли хто бореться, не отримує вінка, як не бореться згідно з правилами. 6. Хліборобові, що працює, належиться перша частка у плодах. 7. Зрозумій, що кажу, і Господь дасть тобі розуміння у всьому.
8. Пам’ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моїм євангелієм, 9. за яке я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Але слова Божого зв’язати не можна. 10. Тому все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою.
Євангеліє від Марка 2, 23 – 3, 5.
23. Одного разу довелось Ісусові переходити ланами, і його учні на ходу зривали колоски. 24. Фарисеї кажуть йому:
– Глянь! Чому вони роблять у суботу те, що не дозволено?
25. Він їм відповів:
– Невже ви не читали, що зробив Давид, бувши в потребі, коли він і ті, що були з ним, зголодніли? 26. Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, і дав також тим, що були з ним?
27. І каже до них:
– Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, 28. тому Син чоловічий – владика й над суботою.
1. І ввійшов знову в синагогу. А був там чоловік, який мав суху руку. 2. І стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, щоб його обвинуватити. 3. І мовив Ісус до чоловіка, який мав суху руку:
– Стань посередині!
4. Потім каже до них:
– Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?
Вони мовчали. 5. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка:
– Простягни руку!
І той простягнув, і рука його стала здоровою, як і друга.
Євангеліє від Йоана 15, 17 – 16, 2.
Сказав Господь своїм учням:
17. Це вам заповідаю: щоб ви любили один одного.
18. Вас ненавидить світ – знайте, що він мене перше, ніж вас, ненавидів. 19. Як би ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. 20. Згадайте слово, що я був сказав вам: слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово моє зберігали, зберігатимуть і ваше. 21. Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. 22. Якби я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони виправдання за їхній гріх не мають. 23. Хто ненавидить мене, і Отця мого ненавидить. 24. Якби я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же й бачили й зненавиділи – і мене й Отця мого. 25. Але щоб здійснилося слово, що написане в законі їхньому: ненавиділи вони мене без причини. 26. Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, він свідчитиме про мене. 27. Та й ви свідчитимете, бо ви зо мною від початку.
1. Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. 2. Вас виключать із синагог, і настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові.
Мр. 2, 23 – 3, 5. «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи».
Знаємо, що в Старому Завіті, згідно з Господньою настановою, було велике пошанування суботи як Божого дня, дня святого. Але у вшануванні дня суботнього, як і в будь-якій ділянці свого життя, людина часто може витворювати собі помилкові підходи. Як бачимо, тоді не раз святкування суботи відбувалося лише заради традиції. Або, ліпше буде сказати, ті чи інші звичаї, порядки, які додали самі люди до почитання суботи, стали самоціллю, немовби ідолами. Люди часто забували, для кого це все робиться, і замість вшановувати Бога і дбати про людину як вінець Його творіння, дбали лише про виконання тих чи інших правил і постанов.
Господь саме на це звертає увагу: що є важливішим? Чи Бог і людина як Його улюблене творіння, чи те, що встановила сама людина: порядки, правила, закони? У контексті цього в часі Великого посту маємо поглянути на своє життя. Наскільки наше життя і наше богопочитання згідне з Божою волею і наукою Церкви? Чи я поклоняюся Богові та виконую Його настанови, чи під виглядом служіння Богові перебуваю в полоні якихось своїх правил і підходів?
Зрозуміти відповіді на ці запитання дуже легко: що більше ми живемо Богом, то більше Його виявляємо у своєму житті. А якщо нами керують обставини, то це свідчить, що ми дуже далеко від Бога і Його волі.
Владика Венедикт (Алексійчук)
