Святе Письмо з розважанням на 28 березня

Послання Апостола Павла до Євреїв 6, 9-12.

9. Браття, ми надіємося, що з вами воно краще та що ви прямуєте до спасіння. 10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. 11. Ми бажаємо, щоб кожний з вас показував таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, 12. щоб ви не стали недбайливі, але наслідували тих, які вірою й витривалістю приймуть у насліддя обітниці.

Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 15, 47-57.

47. Браття, перший чоловік із землі – земний, другий чоловік – з неба. 48. Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. 49. І так само, як ми носили образ земного, так носитимемо й образ небесного.

50. Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства Божого унаслідувати не можуть, ані тлінь – унаслідувати нетління. 51. Ось я кажу вам тайну: Не всі помремо, але всі перемінимося, 52. раптом, в одну мить, при останній сурмі; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося. 53. Мусить бо це тлінне одягнутися в нетлінне, і це смертне одягнутися в безсмертя. 54. І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово:

Смерть поглинута перемогою.

55. Де твоя, смерте, перемога?

Де твоє, смерте, жало?

57. Жало смерти – гріх, сила же гріха – закон. Богу дяка, що дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Євангеліє від Марка 7, 31-37.

31. Одного разу Ісус, покинувши тирську країну, прийшов через Синод над Галилейське море у межі околиць Десятимістя. 32. І приводять йому глухонімого і благають його, щоб поклав на нього руку. 33. Взяв він його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, доторкнувсь до його язика; 34. підвівши очі на небо, зітхнув і каже:

– Еффата (тобто: відкрийся).

35. І зараз же відкрились його вуха, і язик у нього розв’язався, і він почав виразно говорити. 36. І наказав їм нікому про це не говорити. А що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37. І здивовані над міру, говорили:

– Він усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим – мову.

Євангеліє від Йоана 5, 24-30.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.

Євр. 6, 9-12 «Щоб ви не стали недбайливі, а навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці»

Часто в різноманітних обставинах і ситуаціях ми недбайливі та ліниві. Не зважаємо на важливі речі, ігноруємо ті чи інші життєві ситуації. Однак коли собі усвідомимо, що Бог дає це все нам, то краще зрозуміємо, що у кожній ситуації ми можемо жити свято або грішно.

Де є гріх? Де ми не дбаємо, легковажимо, пропускаємо. А де ми дбаємо, турбуємось, то неминуче з часом ми здобуваємо перемогу, осягаємо успіх. І проблема не в обставинах, які оточують нас, не в людях, навіть не в самих собі, бо Бог нас створив такими, як ми є. Проблема в тому, що ми не завжди дбаємо, не завжди турбуємось, щоб жити по-християнськи, жити досконало, свято і праведно. Стараймося все більше дбати, щоб все виконувати якнайкраще, і наше життя дуже швидко переміниться.

Владика Венедикт (Алексійчук)