Псалом 89
Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.
Перш, ніж постали гори і народилася земля і всесвіт,* від віку й до віку ти єси Бог.
Ти повертаєш людей у порох, кажучи:* Поверніться, сини людські.
Бо тисяча літ перед очима твоїми, мов день учорашній, що минув,* і мов нічна сторожа.
Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці,* мов та трава, що зеленіє.
Ранком квітне й зеленіє,* а ввечері – підтята висихає.
Бо гинемо від гніву твого,* і стривожились ми від обурення твого.
Поставив ти провини наші перед собою,* гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.
Бо всі наші дні никнуть від гніву твого;* літа наші минають, мов зітхання.
Дні віку нашого сімдесят років,* а як при силі – вісімдесят років;
І більшість із них – то труд і марність,* бо скоро линуть і ми зникаєм.
Хто знає силу гніву твого?* Хто бачив твоє обурення?
Навчи ж нас дні наші рахувати,* щоб ми дійшли до розуму доброго.
Повернися, Господи! – докіль?* – і змилуйся над слугами твоїми.
Насити нас уранці милістю твоєю,* щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.
Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас,* мірою літ, що в них ми зазнали горя.
Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло,* і слава твоя − їхнім дітям.
І ласка Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* – і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших!
Псалом 89: “Ласка Господа, Бога нашого, нехай буде над нами”
Чи думали Ви про те, що час випробувань для нас є часом для переродження? Для того, щоб ми змогли вийти зі звичного і часто замкнутого кола життя, щоб зростати.
Бог – милосердний. Та не завжди ми маємо час і навіть бажання бачити Його ласку. А лише переживши потрясіння, можемо оцінити добро, яке маємо. Ми не унікальні в цьому.
Ми не унікальні в своїх слабкостях, у своїй гріховності. Знаємо людські нарікання й невдоволення зі старозавітніх часів, знайома нам людська погорда і зверхність з днів Ісуса…
Та ми, як і вони, в час страхів і переживань прибігаємо до Бога. І така дитинність – ховатися від негараздів в обіймах люблячого Батька, а коли все добре, то відкидати Його науку, Його добро, є свідченням нічого іншого, як слабкої віри. Тому кріпімося найперше в своїй вірі!
Укріпитися у вірі – це велика мрія, яка належить до категоріі нездійсненних ( хоча я так само мріяла про усиновлення, але Господь все зробив, щоб ця мрія стала реальністю) і я думаю, що ми, насправді безсиллі, лише Господь може нас укріпити, але при нашому бажанні, навіть, ящо це бажання, на нашу думку, не має ніякого шансу на реалізацію. Я дякую Богу, що стала сміливіша у своіх мріях, думках, бажаннях, і саме Він вирішить, що мені потрібно насправді, головне, думати, аналізувати, молитися і читати все те, що для нас уже було написано