Святе Письмо з розважаннями на 15 квітня

Матея 26, 13-32

• Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
• і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
• І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
• Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
• Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
• Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
• Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
• і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
• Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
• Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
• Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
• А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
• Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
• Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
• бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
• Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
• І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
• Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
• А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”

Хто був той чоловік, з іменем якого вже стільки років ототожнюється найглибша вада – зраджена любов?

Постать Юди Іскаріота завжди цікавила особливо митців. Була навіть ціла ідейна течія, яка намагалась побачити Юду з іншого боку – як нещасну людину, яка не мала вибору, або ж вибраного Богом для здійснення місії Христа.

Та чи не мав Юда вибору? …

Зрада є зрада і це завжди – свідомий і добровільний вибір. Щоразу, коли хтось з нас зраджує, стає таким, як Юда. Бо те, що зробимо одному з найменших братів – робимо Господеві.

Щоразу, коли обираємо служити своїм ідолам, пристрастям, пожаданням, немочам – зраджуємо Ісуса. Пам’ятаймо про це. Щоразу.