Святе Письмо з розважанням на 21 квітня

Діяння Апостолів 2, 14-21.

14. В ті дні став Петро з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив:

– Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: 15. люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. 16. Але це те, що був сказав пророк Йоіл:

17. І станеться останніми днями, каже Бог,

я виллю мого Духа на всяке тіло.

Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати,

і ваші юнаки будуть бачити видіння,

і старшим вашим сни будуть снитись.

18. І на слуг моїх і на слугинь моїх

я цими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.

19. І я дам чуда вгорі на небі,

і знаки внизу на землі:

кров, вогонь і кіптяву диму.

20. Сонце переміниться у темряву,

місяць у кров,

перш ніж настане день Господній, великий і славний.

21. І кожний, хто призве ім’я Господнє, спасеться.

Євангеліє від Луки 24, 12-35.

12. В той час Петро встав, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лиш пов’язки; і вернувсь назад додому, дивуючися тому, що сталося.

13. Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, що звалось Емаус, шістдесят стадій від Єрусалиму, 14. і розмовляли між собою про те, що сталось. 15. Як вони розмовляли та сперечалися між собою, Ісус наблизився й ішов разом з ними, 16. але очі їм заступило і вони його не пізнали. 17. Він їх спитав:

– Що то за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою, повні смутку?

18. Озвавсь тоді один з них, на ім’я Клеопа, і йому каже:

– Ти один, що мешкаєш у Єрусалимі, і не знаєш, що цими днями в ньому сталося ?

19. І він спитав їх:

– Що?

Вони йому сказали:

– Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророк, могутній ділом та словом перед Богом і всім народом, 20. та як наші первосвященики і князі видали його на засуд смертний і розп’яли. 21. А ми сподівались, що він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього, ось третій день сьогодні, як це сталось. 22. Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробу, 23. та, не найшовши його тіла, вернулись і нам оповіли, що бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. 24. Деякі ж з наших пішли до гробу й найшли так, як жінки сказали; але його вони не бачили.

25. Тоді він до них промовив:

– О нерозумні й заскорузлі серцем, щоб повірити всьому, що пророки були сповістили! 26. Хіба не треба було Христові таке страждати і так увійти у свою славу?

27. І почавши від Мойсея та від всіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стояло про нього.

28. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29. Вони ж наполягали, кажучи:

– Зостанься з нами, бо вже вечоріє і день уже похилився.

Він увійшов, щоб зостатись. 30. І от як він був за столом з ними, взяв хліб, благословив і, розламавши його, дав їм. 31. Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали. Та він зник від них. 32. І казали вони один до одного:

– Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?

33. І негайно вони рушили й вернулися в Єрусалим, де найшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34. які їм сказали:

– Христос справді воскрес і з’явився Симонові.

35. І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.

Луки 15-16: “…Ісус наблизився й ішов разом з ними, але очі їм заступило і вони його не пізнали”

Поруч із вами щодня крокує Бог… Ви помічаєте Його? Ви впізнаєте Його серед натовпів, які проходять повз? Чи так, як учні, заклопотані своїми справами, думаючи, що Він десь далеко, не впізнаєте Господа Бога свого?

Поруч із вами завжди є Бог, Той, який віддав усе задля вашого спасіння… Ви пам’ятаєте про це? Чи в гонитві за земними благами забули, що попереду кожного чекає вічність?

Поруч із вами йде Бог – милосердний і люблячий… А у вас є хоча б трохи любові до тих, хто проодить повз вас, до тих, які щоденно з вами, до тих, кого Він вчив любити, як самого себе?

Поруч із вами крокує Бог – зумійте Його впізнати…