Святе Письмо з розважанням на 7 травня

Діяння Апостолів 8, 26-39.

26. В тих днях ангел Господній промовив до Филипа, кажучи:

– Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.

27. І встав він, і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, 28. повертався, сидячи на своїй колісніці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа:

– Підійди і пристань до цієї колісниці.

30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього:

– Чи розумієш, що читаєш?

31. Той відповів:

– Та як можу, коли ніхто мене не навчить?

32. І просив Филипа зійти й сісти біля нього. Місце ж Писання, що той читав було таке:

Його вели на заріз, мов овечку;

немов ягня перед тим, хто стриже його, безголосне,

так він не відкриває рота свого.

33. В його приниженні відмовлено йому суд.

Рід його хто може оповісти?

Життя бо його взято від землі.

34. Озвавсь скопець і мовить до Филипа:

– Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про кого іншого?

35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив йому Ісуса. 36. І коли вони їхали шляхом, прибули до якоїсь води, і скопець каже:

– Он вода. Що заважає мені, щоб я христивсь?

37. Сказав же Филип:

– Коли віриш з усього серця, можна.

Відповідаючи, він сказав:

– Вірую, що він Син Божий.

38. І велів, щоб колісниця спинилась, і вони обидва, Филип та скопець, зійшли у воду, і він христив його. 39. Коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; радіючи, він їхав дорогою своєю.

Євангеліє від Йоана 6, 40-44.

40. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Така воля мого Отця: щоб кожен, хто бачить Сина й вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його в останній день.

41. Обурились юдеї на нього за те, що сказав був: «Я хліб, що зійшов із неба», 42. і говорили:

– Хіба то не Ісус, син Йосифа, якого батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: я зійшов із неба?

43. Озвався Ісус і сказав їм:

– Не ремствуйте між собою. 44. Ніхто не може прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, і я воскрешу його в останній день.

Йоана 6, 40-44: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його».

Звичайно, ми, християни, стараємося жити досконалим християнським життям, виконувати заповіді, втілювати Євангеліє у своє життя. І нам це більше чи менше вдається.

Однак мали б усвідомлювати, що жодне наше зусилля та праця самі собою не дадуть нічого. Потрібно не лише покладатися на свої знання, здібності, силу, а й уповати на Божу благодать, Божу силу. Завдяки їй ми є, живемо, можемо і маємо все у своєму житті.

Не варто захоплюватися тим, що нам вдається, бо завтра це може не вдатися – можемо помилитися, впасти. Водночас – ніколи не маємо падати духом, коли нам щось не вдається, бо в Бозі немає речей неможливих. Каже нам Господь. «Все можливе для того, хто вірує». Тож віруймо, що з Богом і в Бозі все можливе для кожного з нас!

Владика Венедикт (Алексійчук)