Діяння Апостолів 12, 1-11.
1. В тих днях цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він убив мечем Якова, брата Іванового. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він завзявся також схопити Петра. То були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пассі. 5. І стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилася ввесь час Богові за нього.
6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий у два ланцюги, спав тієї ночі між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши злегка Петра у бік, збудив його, кажучи:
– Вставай чимскорше!
І ланцюги впали з рук у нього.
8. – Підпережися і надінь свої сандали.
Він зробив так. Знову сказав до нього:
– Накинь на себе плащ і йди за мною.
9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав, чи то правда, що робив ангел; думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту й другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, і ангел нараз відступив від нього.
11. Тоді Петро, опам’ятавшись, мовив:
– Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого й вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого так ждав юдейський народ.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Йоана 8, 31-42.
31. Сказав Господь до тих юдеїв, які увірували в нього:
– Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; 32. і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас.
33. Вони йому відповіли:
– Ми потомки Авраама й не були ніколи невольниками ні в кого. Як же ти говориш: будете визволені?
34. Ісус відповів їм:
– Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх – гріха невольник! 35. Невольник не пробував в домі повіки; син пробував повіки. 36. Отже, як Син вас визволить, справді будете вільні. 37. Знаю, що ви потомки Авраама, одначе хочете мене вбити, бо моє слово не має місця у вашому серці. 38. Я говорю те, що бачив в Отця мого, а ви робите те, що чули від батька вашого.
39. Ті йому у відповідь сказали:
– Авраам – наш батько.
Каже їм Ісус:
– Якби ви були дітьми Авраама, чинили б діла Авраама. 40. Та ось тепер хочете вбити мене, чоловіка, який вам сказав правду, яку він чув від Бога. Так Авраам не робив. 41. Ви чините діла батька вашого.
Ті йому кажуть:
– Ми не народились з чужоложства; один у нас Отець – Бог.
42. Ісус сказав їм:
– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов.
Євангеліє від Матея 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
***
Ми беремо забагато на себе. І розуміємо це вже тоді, коли стоїмо за крок до повного безсилля.
Кожен з нас на своєму шляху має багато випробувань, дуже різних іспитів. І багато невдач, які покликані чогось навчити, трапляються через те, що ми не хочемо довіряти Богові. Але хто як не Творець знає наші труднощі?
Люблячий Бог ніколи не полишає, Він поруч, Він готовий вислухати, взяти за руку і вести, коли складно. З нами Бог – пам’ятаймо про це, дозвольмо собі як діти просити Його батьківської допомоги.
