Діяння Апостолів 15, 5-34.
5. В тих днях деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали й казали, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. 6. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7. По довгій суперечці встав Петро і промовив до них:
– Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово євангелія й увірували. 8. І серцевідець Бог засвідчив їм, даючи їм Святого Духа, як і нам, 9. і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою їхні серця. 10. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ні ми не могли нести? 11. Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса, і так само вони.
12. Затихла вся громада й стала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що Бог учинив був через них між поганами.
13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив:
14. – Мужі брати, слухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-між них народ для імени його. 15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано:
16. Після цього я вернуся
й відбудую занепалий намет Давида;
я його руїну відбудую
і знов його поставлю,
17. щоб решта людей Господа шукала
і всі народи, на яких призване ім’я моє,
каже Господь, що чинить це,
18. – йому відоме споконвіку.
19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, 20. але їм написати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від душенини та від крови. 21. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.
22. Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою постановили вибрати кількох з-між себе й послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів між братами.
23. Вони написали й доручили через них ось що:
«Апостоли і старші брати ваші братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії: привіт.
24. Тому що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, занепокоїли вас словами та схвилювали ваші душі, 25. ми постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, 26. людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27. Ми, отже, вислали вам Юду й Силу, і вони вам усно викладуть те саме. 28. Подобалось бо Святому Духові й нам не накладати на вас ніякого тягару більше, крім цих необхідних речей: 29. стримуватися від ідоложертвенного м’яса, від крови, від душенини та від розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові».
30. Висланці прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, 31. і вони, прочитавши його, зраділи і втішилися. 32. Юда та Сила, які самі були пророки, втішали і скріпляли братів довший час. 33. По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.
34. Сила рішив зостатися там, Юда ж повернувся в Єрусалим.
Св. Миколая: Апостол: Євр. 335 зач.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 17-21.
17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.
18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.
20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава на віки віків. Амінь.
Євангеліє від Йоана 10, 17-28.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
17. Тому Отець мене любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто не бере його від мене, я сам від себе кладу його. Владу маю його покласти і владу маю його назад узяти.
19. І знову постала суперечка між юдеями за ті слова. 20. Численні з них казали:
– Він біса має; він божевільний. Чому його слухаєте?
21. Інші ж казали:
– То не слова біснуватого. Хіба біс може відкрити сліпим очі?
22. Було тоді Обновлення в Єрусалимі, і була зима. 23. Ісус проходжувався у храмі Соломона у притворі. 24. Обступили його юдеї і йому кажуть:
– Доки триматимеш душу нашу? Коли ти Христос, скажи нам одверто!
25. Ісус відповів їм:
– Казав я вам, та ви не віруєте. Діла, які я чиню в ім’я Отця мого – вони свідчать за мене. 26. Та ви не віруєте, бо ви не з моїх овець. 27. Вівці мої голосу мого слухаються, і я їх знаю: вони йдуть слідом за мною, 28. і я даю їм життя вічне; не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
Св. Миколая: Євангеліє: Лк. 24 зач.
Євангеліє від Луки 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Йоана 10, 17-18: “Тому Отець мене любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто не бере його від мене, я сам від себе кладу його. Владу маю його покласти і владу маю його назад узяти”.
Вільний вибір у послуху Отця – те, що демонструє Ісус. Маючи безмежну силу і неосяжні людському розумові можливості, Він віддається на волю Отця.
Як часто ми готові послухати дорогу нам людину? Як часто безумовно готові їй послужити?
Знаходимо безліч пояснень, чому “ні” і ще більше відмовок, чому нам не хочется цього зробити?
Безумовна любов – те, чим керувався Ісус, те, що нас здатне врятувати від гріха і те, що може нас зробити щасливими так, як це передбачив для нас Бог.
