Діяння Апостолів 17, 1-15.
1. В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи, 3. виясняючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю.
4. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла та Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. 5. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якоїсь наволочі, збили докупи натовп і стали підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. 6. І не найшовши їх, новолікли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи:
– Ось вони – ті, що підбурили ввесь світ, прийшли сюди. 7. Ясон прийняв їх до себе. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар – Ісус.
8. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. 9. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили.
10. Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. 11. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. 12. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. 13. Якже довідались юдеї з Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати та бунтувати народ. 14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. 15. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскорше.
__________
Алилуя, глас 8: Споглянь на мене і помилуй мене (Пс. 118,132).
Стих: Стопи мої направ по слову Твоєму (Пс. 118,133).
__________
Євангеліє: Йо. 40 зач.
Євангеліє від Йоана 11, 47-57.
47. В той час зібрали фарисеї та первосвященики раду на Ісуса й говорили:
– Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес!
48. Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш!
49. Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них:
50. – Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине.
51. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; 52. і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. 53. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити.
54. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто., зване Ефраїм, і пробував там з учнями своїми. 55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. 56. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою:
– Як вам здається? Чи не прийде він на свято?
57. Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де він, має донести, щоб його схопити.
Коли читаємо історії діянь святих апостолів, не перестаємо переконуватись у тому, що завжди були і будуть незаслужені страждання в людини, яка намагається чинити добро, живучи за словом Божим.
Християни завжди були і, мабуть, будуть чужі цьому світові, який не хоче прийняти закону любові, але живе законами егоїзму та влади.
За великим злом завжди стоїть злі зворушення якогось конкретного серця. Так, саме в серцях юдейських первосвященників визріло розп’яття Христа через заздрсть, лукавство, ненависть.
Дуже важливо пильнувати свою душу від, здавалось би, зовсім непомітного дрібного зла – думки, вчинку, пристрасті. Ми іноді навіть не уявляємо собі, яким великим воно може стати уже завтра, а головне – загрозливим для нас.
Нехай кожен день нашого життя буде з Богом і Його світлій любові. Амінь.
