Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 1-9.
1. Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен, 2. Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім’я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого: 3. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
4. Завжди дякую за вас моєму Богові, за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі, 5. бо ви в ньому збагатились усім – усяким словом і всяким знанням: 6. Христове свідоцтво утвердилося серед вас 7. так, що не бракує жодного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа, 8. який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа. 9. Вірний Бог, що вас покликав до співучасти зі своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.
Євангеліє від Матея 13, 24-30.
24. Сказав Господь притчу оцю:
Царство небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього:
– Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки взявся кукіль?
28. Він відповів їм:
– Ворог-чоловік зробив це.
Слуги йому кажуть:
– Хочеш, ми підемо його виполемо?
29. – Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не вирвали разом з ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.
Матея 13, 29-30: “Щоб, виполюючи кукіль, ви часом не вирвали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом”.
Приходячи у цей світ, ми всі, без виключення, маємо однакову любов Бога і право йти з ним по житті. Ми всі, без винятку, обдаровані Його ласкою і милосердям. Ми всі однаково наближені до Господа, бо створені “на образ і подобу”…
Та в якийсь момент ми відмовляємося стати відібраним зерном, яке буде збережене, щоб принести плід.
Так і у нашій вірі, у взаєминах із Богом – або зростаємо, даючи плоди, або відкидаємо любов Бога, відмовляючись від спасіння. Та навіть за такого вибору, Господь не “виполює”, а залишає нам шанс зростати.
