Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 15, 12-19.
12. Браття, коли проповідується, що Христос воскрес із мертвих, то як деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? 13. Коли нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. 14. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша. 15. І виходить, що ми неправдиві свідки Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. 16. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. 17. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша – ви ще у гріхах ваших; 18. отже, і ті, що померли у Христі, загинули. 19. Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, ми найнещасливіші з усіх людей.
Євангеліє від Матея 21, 18-22.
18. Того часу, вертаючись, Ісус зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:
– Нехай повік не буде з тебе плоду!
20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:–
Як це смоковниця в одну мить засохла?
21. Ісус у відповідь сказав їм:
– Істинно кажу вам, коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите не тільки таке з смоковницею, але коли й горі цій скажете: двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.
Корінтян 15, 19: “Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, ми найнещасливіші з усіх людей”.
Які межі нашої віри? Коли вона міцніша, а в які моменти – слабне? Як відчуваємо дію Бога в нашому житті? І чи відчуваємо?
Кожен із нас на когось чи на щось сподіваться. Хтось знає, що за будь-яких обставин може понадіятися на підтримку рідних чи друзі. Хтось – виключно на себе. І ці знання, ця впевненість чи, навпаки, невпевненість, випливають із досвіду спілкування.
Зрештою так і з Богом. Все залежить від того, наскільки ми Його знаєм, наскільки близьким Він для нас став і чи обмежуємо свою віру лише буденними потребачи чи все ж маємо вищу мету – ввійти з Господом у Його Царство для життя вічного.
