Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 13-18.
13. Браття, маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
16. Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, та наша внутрішня обновлюється день-у-день. 17. Бо те, що одну мить триває, наше легке страждання, готує нам вічну вагу слави понад усяку міру, 18. нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме: видиме бо дочасне, а невидиме – вічне.
Євангеліє від Матея 24, 27-33; 42-51.
Сказав Господь своїм учням:
27. Як блискавка, що на сході блисне і вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Сина чоловічого. 28. Де бо є труп, там і орли зберуться.
29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого блиску, зорі падатимуть, з неба і захитаються небесні сили. 30. Тоді на небі з’явиться знак Сина чоловічого, і тоді усі племена землі битимуть себе у груди й побачать Сина чоловічого, коли він приходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона виганяє листя, ви знаєте, що близько літо. 33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько при дверях.
42. Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син чоловічий прийде тієї години, про яку ви й не думаєте.
45. Хто є вірний та мудрий слуга, якого пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу у свій час? 46. Щасливий той слуга, як його пан, вернувшися, найде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком.
48. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: мій пан бариться 49. і почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, 50. пан того слуги прийде в день, якого він не сподівається, 51. і в годину, якої він не знає, і розітне його надвоє і долю його покладе з лицемірами. Там буде плач і скрегіт зубів.
Кого ми обманюємо, живучи так, наче земне життя безмежне, немов ми володарі часу і обставин, так ніби все ще встигнемо?
Ми відкладаємо справи, які, здебільшого, так і ніколи не будуть вирішені. Бо так зручно втекти від самих себе.
Іноді можна почути думку про те, що молитися треба на старості, тоді ж і частіше до храму іти. Але хто з нас впевнений у своєму завтра?
Християни завжди мають бути готові до зустрічі з Богом, дбаючи про те, щоби душа була в стані благодаті.
Не відкладаймо сповіді, не відкладаймо важливих розмов з рідними чи друзями, не відкладаймо візитів – не знаємо, яка хвилина буде останньою. Що скажемо потім Господеві?
