Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 6, 11-16.
11. Браття, уста наші відкрились до вас; серце наше поширилось. 12. Вам у нас не тісно, тіснота – у вашім серці! 13. Ви ж в обмін за те, мов до дітей говорю, зробіть теж широким ваше серце.
14. Не запрягайтеся з невірними в чуже ярмо. Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліяром? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був.
Євангеліє від Марка 1, 23-28.
23. В той час якийсь чоловік був у юдейській синагозі з нечистим духом, що закричав, кажучи:
24. – Що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: святий Божий!
25. Ісус погрозив йому:
– Мовчи, вийди з нього!
26. Нечистий дух стряс ним, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного питали:
– Що це за нова повновладна наука? Навіть нечистим духам наказав, і ті слухаються його!
28. І вмить чутка про нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні галилейській.
Корінтян 6, 16: “Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був”.
Ми всі знаємо, що Господь створив нас “на свій образ і свою подобу”. Вклав у нас все найкраще. Дав свободу дій і свободу вибору. Та часто замість плекати ці дари, розвивати їх, ми піддаємося гріхам.
Зважте, як легко згрішити. Це не потребує ані надзусиль, ані особливих знань. Але, щоб уникнути гріхопадіння мусимо не лише контролювати свою поведінку, а ще й розуміти і знати, які дороги небезпечні.
Господь, знаючи людську слабину, дав нам свої закони, як засторогу водночас дороговказ. А ще – безмірну жертву любові, щоб ми мали шанс для порятунку навіть після того, як оступимося.