Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 7, 1-10.
1. Браття, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі.
2. Дайте нам місце у вашому серці. Ми нікого не кривдили, нікому шкоди не робили, не визискували нікого. 3. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. 4. Велике довір’я маю до вас, вельми пишаюся вами. Я повен утіхи, я переповнений радістю серед усіх наших напастей. 5. Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. Звідусіль скорботи: чвари зовні, страх усередині. 6. Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; 7. і не лише його приходом, але й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про вашу тугу за мною, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я зрадів ще більше.
8. Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, – бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас, – 9. тепер радію не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. 10. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть.
Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Євангеліє від Марка 1, 29-35.
29. В той час Ісус вийшов із синагоги і разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Симонова теща лежала у гарячці, і йому негайно сказали про неї. 31. Він підійшов і, взявши її за руку, підвів її, і покинула її гарячка, і вона стала їм услуговувати.
32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровляв чимало недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, бо вони знали про нього.
35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
Євангеліє від Матея 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Матея 11, 27: “Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити”.
Пізнати Бога… Багато з нас про це навіть не задумується. Віра, яку нам передають із покоління в покоління з одного боку має міцну основу, та з іншого – не стає глибшою. Віримо здебільшого, бо так нам сказали.
Інші ж, навпаки, стараються докопатися до глибин і в своїй скрупульозності гублять сутність віри і сутність Бога. Бо… багато що незрозуміло і ще щось нелогічне.
Пізнати Бога… Це має бути природне бажання кожного. Та кожен має Його знаходити у своєму житті, своїми шляхами. І не настільки важливо, яка теорія ляже в основу цього пізнання, як те, які саме вияви Його присутності зуміємо відчитати і вкорінити.
