Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 8, 16 – 9, 5.
16. Браття, Богові дяка, що дав у серці Тита таку саму до вас горливість; 17. бо він прийняв просьбу і, повний запалу, доброхіть до вас пішов. 18. Ми з ним послали брата, якого за євангеліє хвалять усі Церкви 19. і яких, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій благодійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, 20. остерігаючися, щоб нам хто не докоряв за таку щедру збірку, що нею ми служимо. 21. Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22. Разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах і який тепер ще пильніший через велике довір’я, що до вас має. 23. Щодо Тита, він мій товариш і співробітник, вам на благо, щождо братів наших, вони посланники Церков, слава Христова. 24. Дайте їм доказ вашої любови й нашого хваління вас перед ними і перед Церквами.
1. Про службу на користь святим мені нема чого до вас писати, 2. бо знаю вашу добру волю і хвалю вас перед македонянами за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. 3. Однак я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були готові. 4. А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, щоб не сказати ви, осоромимося, що були такі певні. 5. Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували загодя той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.
Євангеліє від Марка 3, 13-19.
13. Одного разу вийшов Ісус на гору й покликав тих, яких сам хотів, і вони прийшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати проповідувати; 15. і дав їм владу виганяти бісів.
16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананея, 19. та Юду Іскаріота, що його зрадив.
Господь покликав не лише своїх апостолів тоді, на горі. Ісус тоді покликав кожного, хто називатиметься християнином до служіння, до дороги, шляху зміни свого серця і серця іншого.
Якщо ви чекаєте слушної нагоди, щоби врешті почати доглядати за своєю душею, а тимчасом відкладаєте цю справу, бо безліч інших нагальніших – то вас немає серед апостолів. Ісус поклав на нас місію зростати і свідчити перед іншими, який благий і всемогутній Бог.
Як би нас не вчили пильнувати насамперед комфорт і свої межі, ми ніколи не зможемо врятуватись без інших. Люди потрібні нам для того, щоби ми вчились бачити у них Бога, а також у собі. Кожен з нас може дуже багато змінити у своєму оточенні, пам’ятаймо, що Бог хоче бачити нас надійними інструментами у Своїх руках.
