Послання Апостола Павла до Євреїв 3, 1-4.
1. Браття святі, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиерея, якого ми визнаємо вірою, Ісуса, 2. вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі. 3. Бо він удостоївся остільки вищої слави понад Мойсея, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок. 4. Усякий бо дім хтось, будує, той же, що збудував усе – Бог.
Суботи: Апостол: 1 Кор. 126 зач.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 2, 6-9.
6. Браття, ми говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; 7. але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, 9. але, як написано:
Чого око не бачило й вухо не чуло,
що на думку людині не спало,
те приготовив Бог тим, що його люблять.
Євангеліє від Матея 16, 13-19.
13. В той час, прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів:
– За кого мають люди Сина чоловічого?
14. Ті відповіли:
– Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.
15. – На вашу ж думку, – каже до них, – хто я?
16. Озвався Симон Петро і заявляє:
– Ти – Христос, Син Бога живого.
17. У відповідь Ісус сказав до нього:
– Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі царства небесного, і що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небі.
Євангеліє від Матея 10, 37 – 11, 1.
37. Сказав Господь: Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний. 39. Хто своє життя зберігав, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його найде.
40. Хто вас приймав, той мене приймає; хто ж мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної води, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.
1. Коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати і проповідувати по їхніх містах.
1 Кр. 2, 6–9. «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спадало, те приготував Бог тим, що його люблять»
Нам, як християнам, подобається жити у цьому світі з його певними вигодами і принадами. Але Господь каже, що Він приготував нам щось більше, ніж краса цього світу. Тому завжди цінуючи і дякуючи Богові за ті добра, які він дає у цьому світі, пам’ятаймо, що на нас чекає щось більше, то ж стараймось не зупиняти нашого погляду на тому, що маємо, будьмо свідомими, що головне нас чекає у Вічності.
Лиш тоді, коли ми не будемо «приліплюватись» до вигод цього світу, коли ми не будемо перейматися проблемами і турботами цього світу, а будемо розуміти, що нас чекає щось більше, станемо свобідними від радостей цього світу. Так, як людина часто є готова понести різні подвиги, труди, щоби осягнути щось, готова понести всякі незручності, щоби осягнути собі земне щастя, ще більше потрібно нам прагнути осягнути спасення. Тож завжди пам’ятаймо що нам приготував Господь у Вічності, що нас чекає в майбутньому.
Мт. 10, 37 – 11, 1. «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене».
Ці слова можуть видаватися дуже різкими. Чи Господь заздрить нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Звичайно, йдеться про щось інше – про те, що все, що ми маємо, дає нам Господь.
Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також турботами і хрестами, побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, якби Він нам не дав їх, кого б могли шанувати, цінувати, якби Господь не послав їх нам? Тому завжди пам’ятаймо, що вони від Бога. Інше нам важче прийняти – наші проблеми й труднощі. Водночас усе це, ці наші хрести, також мій особистий хрест мені дав Бог.
Важливо побачити Бога за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами; за тими чи іншими прикрощами, хрестами також варто побачити Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші важливі, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, але ті й інші потрібні, так само в нашому житті. Усе, що дає Господь, усе посилає нам зі своєї любові, для нашого освячення та спасення!
Владика Венедикт (Алексійчук)
