Послання Апостола Павла до Ефесян 2, 19 – 3, 7.
19. Браття, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі, 20. збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
1. Ось чому я, Павло, в’язень Христа Ісуса за вас, поган… 2. Ви, гадаю, чули про служіння Божої ласки, яке він дав мені для вас, 3. тобто що він дав мені в об’явленні знати тайну, як я вище описав вам коротко. 4. Коли це прочитаєте, зможете збагнути, як я розумію Христову тайну. 5. Вона бо у минулих поколіннях не була відкрита синам людським, як тепер Духом відкрита святим апостолам і його пророкам, 6. тобто що погани мають доступ до такого самого насліддя і що вони члени того самого тіла, і що мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі через євангеліє. 7. Я став його слугою за даром благодаті, якою Бог наділив мене діянням своєї сили.
Євангеліє від Марка 11, 11-23.
11. В той час увійшов Ісус у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.
12. На другий день, коли вони виходили з Витанії, зголоднів він. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не найде чого на ній, та підійшовши до неї, окрім листя не найшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І звернувшись до смоковниці, промовив:
– Нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!
Учні його чули це.
15. Приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус став виганяти тих, що продавали й купували в храмі; він перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. 17. Навчав він їх і казав їм:
– Хіба не написано: дім мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!
18. Почули це первосвященики й книжники й шукали, як би його погубити, але боялися його, бо ввесь народ дивувався його науці. 19. А як настав вечір, він вийшов за місто.
20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже йому:
– Учителю, дивися, смоковниця, що прокляв єси, усохла.
22. Ісус у відповідь сказав їм:
– Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так.
Учні дивуються, коли бачать, що проклята Ісусом смоковниця всохла. Вони вже давно ходять зі своїм Учитилем, слухають Його і бачать багато чуд, однак вкотре дивуються Ісусовій силі.
В той момент Спаситель говорить їм про віру, про те, що та ж сила є у руках того, хто вірить. Якщо твоє серце повне віри і віддане Богові ти отримуєш більше, ніж може уявити твій фізичний мозок, ти отримуєш Божу силу і підтримку.
Пам’ятаймо, особливо у моменти розпачу, випробувань, про те, що говорить нам Ісус: “Майте віру в Бога”. Немає неможливого для того, хто вірить!
