До Солунян другого послання святого апостола Павла читáння.
1. Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі: 2. благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
3. Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується, 4. так що ми самі хвалимося вами по Церквах Божих вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите.
5. То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке страждаєте. 6. Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, що вас утискають, 7. а вам, що утисків зазнаєте, відпочинком з нами, коли явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї могутности, 8. у вогні та полум’ї, щоб відплатити тим, що не знають Бога й не коряться євангелію Господа нашого Ісуса. 9. Вони зазнають кари, вічної погибелі, далеко від лиця Господа і від його слави й сили, 10. коли він прийде того дня, щоб прославитися у своїх святих і щоб усі віруючі з подивом гляділи на нього; бо ви увірували нашому свідченню між вами.
Євангеліє від Луки 12, 13-15; 22-31.
13. Одного разу, коли Ісус учив, сказав до нього хтось із народу:
– Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.
14. Ісус промовив до нього:
– Чоловіче, хто настановив мене суддею або ділителем над вами?
15. Далі промовив до них:
– Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.
22. Далі сказав до своїх учнів:
Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; 23. бо життя більше від їжі і тіло – від одежі.
24. Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, і проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів.
25. Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26. Коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше?
27. Гляньте на лілей, як ростуть: не працюють і не прядуть, а кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28. Коли, отже, траву, що сьогодні на полі, а завтра кидають до печі, Бог так одягає, то скільки більше вас, маловіри.
29. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться. 30. Бо того всього шукають люди віку цього; Отець же ваш знає, що воно вам потрібне. 31. Отож шукайте його царства, і це вам додасться.
Життя щоденне змушує нас клопотатись про багато: слід організувати свій побут, подбати про їжу, одяг та інше. Все це зрозуміло, однак все це має служити нам, але не ми йому.
Дуже важливо пам’ятати про те, що речі – всього лише речі, вони потрібні для того, щоби задовільняти потреби. Але в сучасному світі, зорієнтованому на постійні ринкові відносини, нам настійливо повторюють, що речі здатні визначати наш статус.
Однак це не зовсім так, чи, радше, зовсім не так. Людина – нвйвища цінність сама в собі, бо вона створена Богом на образ і подобу. Ми люблені Богом понад усе, нічого в цьому світі не зможе додати цінності нам в Божих очах. Божа любов безумовна і про це ми, на жаль, дуже часто забуваємо в погоні за примарними скарбами нашого земного життя.
Наші скарби – це те, що ми заготуємо до зустрічі з Творцем. І саме на пошуки їх слід віддавати найбільше своїх сил та часу. Не за мінливими і дочасними.
