До Колосян послання святого апостола Павла читáння.
12. Браття, вдягніться, як Божі вибрані, святі й любі, у щире милосердя, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, 13. переносячи один одного й прощаючи один одному взаємно, коли б хто мав на кого скаргу. Як Господь простив вам, так і ви прощайте. 14. Над усе це вдягніть любов, зв’язок досконалости, 15. і нехай панує в серцях ваших мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, і будьте вдячні.
16. Слово Христа нехай у вас перебуває у всій своїй повноті: навчайтесь всякої мудрости й напоумляйте одні одних; співайте Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.
Євангеліє від Луки 18, 18-27.
18. В той час один чоловік приступив до Ісуса, спокушаючи його і кажучи:
– Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19. Ісус озвавсь до нього:
– Чому мене звеш добрим? Ніхто не добрий, хіба один Бог. 20. Ти заповіді знаєш: не чужолож, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй батька і матір.
21. Той відповів:
– Все це я зберіг змалку.
22. Почувши те, Ісус сказав до нього:
– Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді приходь іди слідом за мною.
23. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. 24. Глянув Ісус на нього й мовив:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже.
26. Ті, що слухали, сказали:
– Хто ж тоді може спастися? 27. Він відповів:
– Неможливе в людей – можливе в Бога.
Луки 18, 25: «Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Кожен без вийнятку, не залежно ким є, чим займається, де проживає, які має вподобання, цінності старається зробити своє життя максимально комфортним. З кожним роком свого перебування на землі обживаємося більшою кількістю речей. Щось із них – улюблене, щось пов’язане з дорогими спогадами, а ще щось хочемо мати, бо це красиво чи модно. Ми намагаємося зробити життя матеріально багатим.
А ще – чимало зусиль, часу і коштів вкладаємо в свій розвиток. Багато хто дбає про кар’єрне зростання, стараючись йти в ногу з професійними вимогами. Докладає сили, щоб розуміти всі тонкощі бізнесу і врешті стати фінансово успішним.
Та поміж тим далеко не завжди вистачає часу, сил і навіть бажання, щоб зосередитися на головному – дбати про свою духовність. У постійній гонитві за кращим життя, ми втрачаємо те, для чого насправді повинні жити – для зустрічі з Богом, для того, щоб зуміти розпізнати Його дар вічного життя і не схибити дорогою до Нього.
