До Тимотея другого послання святого апостола Павла читáння.
10. Сину Тимотею, ти пішов слідом за мною в моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, 11. у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі; всі ці переслідування я переніс на собі, і від усіх них Господь мене визволив. 12. Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13. А лихі люди й дурисвіти будуть дедалі більше поступати у злому, зводячи інших, і самі зведені.
14. Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. 15. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе писання, яке може тебе зробити мудрим на спасіння вірою у Христа Ісуса.
__________
Алилуя, глас 4: Натягни лук і успівай, і царюй, істини ради і лагідности, і справедливости (Пс.44,5).
Стих: Возлюбив Ти справедливість і возненавидів Ти беззаконня (Пс. 44,8).
І свята, глас 8: Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу Твоєму з миром (Лк. 2,29).
__________
Євангеліє: Лк. 89 зач. 18, 10-14.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Сказав Господь притчу оцю:
10. – Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий – митар. 11. Фарисей, стоячи, молився так у собі:
– Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. 12. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи:
– Боже, змилуйся надо мною грішним!
14. Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.
Безмежний світ егоїзму може зробити нас не здатними побачити іншого.
Як фарисей, що ставив мірилом праведності себе і принижував усіх, вивищуючи себе.
Нам не варто порівнювати себе до когось чи навпаки. Бо кожен шлях – унікальний, сповнений перемог і падінь.
І якщо сьогодні моє життя далеке від Бога, то завтра я зможу ще все виправити. Гірше, якщо мені здаватиметься, що у вірі та праведності я досягнув вершин, бо це шлях гордості, а не покори.
А саме покора веде нас до пізнання та прийняття Божої волі щодо свого життя.
