Псалом 16
Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.
Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.
Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.
До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.
Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.
Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.
Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.
Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;
Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.
Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.
А я в моїй правді твоє лице побачу* і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Псалом 16: “Яви твою предивну милість”
Ми потребуємо Божої любові. Ми спраглі Його милосердя до нас. І це не залежить від того, чи добре стоїмо на ногах, а чи блукаємо в темряві, в пошуках дороги. Ми постійно відчуваємо необхідність у Його супроводі.
Та питання в тому: чи усвідомлюємо це? Чи наша гординя і самовпевненість не засліплює нас настільки, що забуваємо: Він є початком і кінцем усього, Він – наш Творець. А без Його опіки і любові ми дуже швидко втратимо найцінніше – життєві орієнтири, які допомагають протистояти хибам і гріхові.
Просімо Господа про Його милість до нас. І не забуваймо дякувати за безнастанну любов.
