Діянь святих апостолів читáння.
20. В тих днях Павло вийшов з Варнавою в Дербу.
21. А як звістили євангеліє в тім місті і придбали чимало учнів, вернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, 22. підкріпляли серця учнів і заохочували твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. 23. Вони настановили їм по Церквах старших, а, після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували.
24. І пройшовши через Пісідію, прибули в Памфілію 25. і, звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, 26. а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були передані ласці Божій на діло, яке довершили. 27. Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
Рівноап.: Апостол: Ді. 49 зач.; 26, 1-5; 12-20
Діянь святих апостолів читáння.
1. В тих днях Аґриппа сказав Павлові:
– Дозволяється тобі про себе говорити.
Тоді Павло, простягши руку, почав свою оборону:
2. – Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, 3. особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпеливо. 4. Яке моє життя було змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. 5. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найстрогішою сектою нашої віри – фарисеєм.
12. Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та дорученням первосвящеників, 13. у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що осяяло навкруги мене й тих, що йшли зо мною. 14. Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене гониш? Трудно тобі проти рожна бити ногою». 15. Я ж озвався: « Господи, хто ти?» Господь сказав: «Я Ісус, якого ти гониш. 16. Встань, отже, підведись на ноги! На те бо я тобі явився, щоб вибрати тебе слугою і свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі явлюся. 17. Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, 18. щоб їм відкрити очі, щоб вони відвернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і насліддя між освяченими».
19. Тому, царю Аґриппо, я не спротивився небесному видінню, 20. а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, і також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога й доказали вчинками своє покаяння.
__________
Алилуя, глас 8: Споглянь на мене і помилуй мене (Пс. 118,132).
Стих: Стопи мої направ по слову Твоєму (Пс. 118,133).
Стих: Возніс Я вибраного з людей Моїх (Пс. 88,20).
__________
Ряд.: Євангеліє: Йо. 35 зач. 9, 39 – 10, 9.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
39. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали.
40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому:
– Невже й ми сліпі?
Ісус їм сказав:
– Якби ви були сліпими, гріха б не мали; але тому що кажете: ми бачимо – гріх ваш зостається.
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Рівноап.: Євангеліє: Йо. 35 зач. 10, 1-9.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Ді. 14, 20-27 «Через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже»
Коли в наше життя приходять різні випробування, труднощі, страждання, проблеми, клопоти, то найчастіше ми якомога швидше хочемо їх позбутись, уникнути, хочемо, щоб того чи того, що заважає нам спокійно жити, не було. Але ці страждання і труднощі Бог посилає, бо вони – частка нашого духовного життя, частина нашого освячення, через яке нас Господь провадить до спасення, провадить через ці труднощі й обставини, де нас перемінює. Не спішімо уникати випробувань, проблем і труднощів, але найперше зуміймо їх побачити не як випадковість, але як дані нам Богом, дані, щоб через них освятитися, наблизитися до Бога і спастися!
