Діянь святих апостолів читáння.
5. В тих днях деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали й казали, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. 6. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7. По довгій суперечці встав Петро і промовив до них:
– Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово євангелія й увірували. 8. І серцевідець Бог засвідчив їм, даючи їм Святого Духа, як і нам, 9. і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою їхні серця. 10. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ні ми не могли нести? 11. Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса, і так само вони.
12. Затихла вся громада й стала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що Бог учинив був через них між поганами.
13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив:
14. – Мужі брати, слухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-між них народ для імени його. 15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано:
16. Після цього я вернуся
й відбудую занепалий намет Давида;
я його руїну відбудую
і знов його поставлю,
17. щоб решта людей Господа шукала
і всі народи, на яких призване ім’я моє,
каже Господь, що чинить це,
18. – йому відоме споконвіку.
19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, 20. але їм написати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від душенини та від крови. 21. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.
22. Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою постановили вибрати кількох з-між себе й послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів між братами.
23. Вони написали й доручили через них ось що:
«Апостоли і старші брати ваші братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії: привіт.
24. Тому що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, занепокоїли вас словами та схвилювали ваші душі, 25. ми постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, 26. людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27. Ми, отже, вислали вам Юду й Силу, і вони вам усно викладуть те саме. 28. Подобалось бо Святому Духові й нам не накладати на вас ніякого тягару більше, крім цих необхідних речей: 29. стримуватися від ідоложертвенного м’яса, від крови, від душенини та від розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові».
30. Висланці прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, 31. і вони, прочитавши його, зраділи і втішилися. 32. Юда та Сила, які самі були пророки, втішали і скріпляли братів довший час. 33. По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.
34. Сила рішив зостатися там, Юда ж повернувся в Єрусалим.
Євангеліє: Йо. 37 зач. 10, 17-28.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
17. Тому Отець мене любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто не бере його від мене, я сам від себе кладу його. Владу маю його покласти і владу маю його назад узяти.
19. І знову постала суперечка між юдеями за ті слова. 20. Численні з них казали:
– Він біса має; він божевільний. Чому його слухаєте?
21. Інші ж казали:
– То не слова біснуватого. Хіба біс може відкрити сліпим очі?
22. Було тоді Обновлення в Єрусалимі, і була зима. 23. Ісус проходжувався у храмі Соломона у притворі. 24. Обступили його юдеї і йому кажуть:
– Доки триматимеш душу нашу? Коли ти Христос, скажи нам одверто!
25. Ісус відповів їм:
– Казав я вам, та ви не віруєте. Діла, які я чиню в ім’я Отця мого – вони свідчать за мене. 26. Та ви не віруєте, бо ви не з моїх овець. 27. Вівці мої голосу мого слухаються, і я їх знаю: вони йдуть слідом за мною, 28. і я даю їм життя вічне; не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
__________
Ді. 15, 5-34. «І серцевідець Бог засвідчив їм»
У стосунках з іншими найчастіше для нас найважливіше – добре виглядати для людей, щоби люди про нас добре думали, добре говорили. Ми часто дуже багато на це звертаємо уваги. Як також стараємось не завдавати одне одному ран чи болів, ставитись до інших із повагою і пошаною, звичайно така позиція важлива. Але ми часто забуваємо про важливість чистоти серця, не думаємо, що Бог знає наші серця.
Господь знає до чого схиляються наші серця, як ми поводимось з цією людиною, а як ставимось до неї, які думки, які стремління носимо. Тому дбаймо не лише про зовнішнє, а й про чистоту наших думок і про чистоту наших сердець.
Йо. 10, 17-28. «Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене».
У християнському житті якось так виходить, що ми мало уваги звертаємо на діла. Так, ми говоримо, що треба знати Євангеліє, Катехизм, молитви. І це дуже важливо, щоб пізнати правду про Бога, про Боже Об’явлення. Але наша віра завжди й неминуче реалізується в нашому житті.
Адже навіть якщо все знаємо, але згідно з тим не живемо, то не даємо плодів. Якраз наше життя, поведінка в критичних ситуаціях – це та сутність, яка виявляє, показує, у що ми віримо і якою є наша віра.
Апостол Яків пише, що віра без діл мертва, як тіло без духа. Отже, за нашими ділами пізнають, хто є нашим Богом.
Владика Венедикт (Алексійчук)
