Святе Письмо з розважаннями на 7 червня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 2 грудня
  • Святе Письмо з розважанням на 1 грудня
  • Святе Письмо з розважанням на 30 листопада
        • Святе Письмо з розважаннями на 7 червня

          Діянь святих апостолів читáння.

          1. В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи, 3. виясняючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю.

          4. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла та Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. 5. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якоїсь наволочі, збили докупи натовп і стали підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. 6. І не найшовши їх, новолікли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи:

          – Ось вони – ті, що підбурили ввесь світ, прийшли сюди. 7. Ясон прийняв їх до себе. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар – Ісус.

          8. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. 9. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили.

          10. Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. 11. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. 12. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. 13. Якже довідались юдеї з Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати та бунтувати народ. 14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. 15. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскорше.

          Предтечі: Апостол: 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.

          До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

          6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.

          7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.

          Від Йоана святого Євангелія читáння.

          47. В той час зібрали фарисеї та первосвященики раду на Ісуса й говорили:

          – Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес!

          48. Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш!

          49. Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них:

          50. – Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине.

          51. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; 52. і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. 53. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити.

          54. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто., зване Ефраїм, і пробував там з учнями своїми. 55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з краю прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. 56. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою:

          – Як вам здається? Чи не прийде він на свято?

          57. Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що коли хто довідається, де він, має донести, щоб його схопити.

          Предтечі: Євангеліє: Мт. 40 зач. 11, 2-15.

          Від Матея святого Євангелія читáння.

          2. Одного разу, почувши у в’язниці про діла Христові, Іван через своїх учнів послав спитати його:

          3. – Ти єси той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?

          4. У відповідь на це Ісус сказав їм:

          – Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: 5. сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується добра новина. 6. Щасливий, хто через мене не спіткнеться.

          7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана:

          На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, яку колише вітер?

          8. На що ви вийшли дивитись? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палатах.

          9. Чого ж тоді ви вийшли? Бачити пророка ? Так, кажу вам, і більше як пророка. 10. Це той, про якого написано:

          Ось я посилаю мого посланця перед тобою,
          що приготує тобі дорогу перед тобою.

          11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Христителя; однак найменший у царстві небеснім більший від нього. 12. Від часів Івана Христителя і понині царство небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.

          13. Усі бо пророки й закон пророкували до Івана. 14. І коли хочете знати, він – Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.


          Життя апостолів по смерті Христа було всуціль сповненим випробувань. За свідчення своєї віри вони терпіли гоніння та переслідування.

          Однак вони не могли по-іншому. Світло Христової любові, яке вони прийняли одного разу увірувавши в Христа, стало світлом всього їхнього життя. І лише у цьому світлі вони бачили сенс своєї місії.

          Нехай наших сердець торкнеться світло Божої любові, щоби ми усе бачили лише у ньому і у ньому ж черпали сил для виконання іноді непомірних завдань. Господь милосердний до кожного з нас, але всі ми – маємо бути живим палаючим вогнем Його Любові.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 2 грудня
        • Святе Письмо з розважанням на 1 грудня
        • Святе Письмо з розважанням на 30 листопада
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.