Діянь святих апостолів читáння.
1. В той час, коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити.
5. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась сила народу і хвилювалася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. 7. Всі, остовпілі, дивувались і один до одного казали:
– Хіба ось всі це не галилеяни, що говорять? 8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9. партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, 10. Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, 11. юдеї і прозеліти, критяни й араби – як ми їх чуємо, як вони нашими мовами возвіщають величні діла Божі?
__________
Алилуя, глас 1: Словом Господнім небеса утвердилися і духом уст Його вся сила їх (Пс. 32,6).
Стих: З неба споглянув Господь, видів усіх синів людських (Пс. 32,13).
__________
Євангеліє: Йо. 27 зач. 7, 37-52; 8, 12.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
37. Останнього великого дня свята стояв Ісус і скликнув на ввесь голос:
– Коли хто спраглий, нехай прийде до мене й п’є!
38. Хто вірує в мене, як каже Писання: ріки води живої потечуть із нутра його.
39. Так він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов бо був ще Дух Святий, тому що. Ісус не був ще прославлений.
40. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали:
– Він справді пророк.
41. Інші говорили:
– Він – Христос.
Ще інші мовили:
42. – Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид?
43. І виник роздор через нього серед народу. 44. Деякі хотіли його схопити, та ніхто не наклав рук на нього.
45. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають:
– Чому ви його не привели?
46. Слуги відповіли:
– Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.
47. Фарисеї казали:
48. – Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий цей народ, що не знає закону!
50. Озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, один з них:
51. – Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу й не довідавшися, що він робить?
52. Ті йому у відповідь сказали:
– Чи й ти з Галилеї? Розсліди й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.
12. І знову говорив до них Ісус кажучи:
– Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя.
Йо. 7, 37: “Коли хто спраглий, нехай прийде до мене й п’є!”
Спрага – це не лише фізичне відчуття. Значно сильнішою є спрага духовна. Коли не знаєш, чим керуватися в житті, куди йти кому вірити. Спрага за правдою і впевненістю, надійністю і надією, що все буде якнайкраще.
Бог може втамувати цю спрагу. Він здатен розвіяти будь-які наші переживання. А йдучи із ним, можемо бути впевнені в тому, що життя продовжиться й поза земним життям.
Якби наша спрага Господа була сильнішою за всі наші спраглості, то ми би могли сягнути абсолютного щастя. Бо Він завжди готовий втамовувати цю нашу потребу. І для цього потрібно просто йти поруч із Ним.
