До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
28. Браття, юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.
1. Що, отже, більше має юдей або яка користь з обрізання? 2. Велика під кожним оглядом: поперше, тому що їм були довірені пророцтва Божі. 3. А що, коли деякі не повірили? Хіба їхня невіра знищить вірність Божу? 4. Ясно, що ні. Бо Бог правдивий, а кожний чоловік брехливий, як написано:
Щоб ти оправдався у твоїх словах
і переміг, коли будуть тебе судити.
5. Коли ж наша несправедливість виявляє Божу справедливість, що скажемо? Хіба Бог – по-людськи говорю! – несправедливий, коли наводить гнів свій? 6. Зовсім ні. Бож як мав би Бог світ судити? 7. Та коли Божа правда моєю неправдою збільшується йому на славу, навіщо ж мене ще як грішника судити ? 8. Чому, отже, деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.
9. То що ж, хіба ми ліпші? Зовсім ні. Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, 10. як написано:
Немає справедливого ні одного;
11. немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. 12. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні. Немає, хто добро творив би, немає ні одного. 13. їхнє горло – гріб відкритий, язик їх кує обман, отрута гадюча у них під губами;
14. уста у них повні прокльонів і гіркоти. 15. Щоб проливати кров, швидкі їх ноги; 16. на їх дорогах злидні й руїна;
17. вони не відають дороги миру. 18. Немає страху Божого у них перед очима.
Євангеліє: Мт. 19 зач. 6, 31-34; 7, 9-11.
Від Матея святого Євангелія читáння.
31. Сказав Господь: Не журіться, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться.
34. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день журитиметься сам за себе. Доволі дневі його лиха.
9. Чи ж є між вами хто такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить риби, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
Мт. 6, 31-34; 7, 9-11. «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам»*.
Коли нам щось не під силу, шукаємо допомоги в тих, хто може нас підтримати. Бо розуміємо, що самотужки навіть якщо й зробимо, то це потребуватиме надзусиль, забере багато часу та й не гарантовано, що зробимо це належно. Хоча є справи, які попри всі наші компетентності, не зможемо самостійно вирішити.
Вміти просити допомоги – теж часто потребує неабияких зусиль. Тим більше, якщо звикли, що зараджуємо самі.
Просити Господа про допомогу, про Його опіку та благословення – звична справа для християн. Та, що вкладаємо в ці прохання? Чекаємо миттєвого дива, чи все ж усвідомлюємо, що Бог нас скерує на той шлях, на якому, доклавши старання, зможемо досягти бажаного.
