До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
14. Браття, ті, яких водить Дух Божий – сини Божі. 15. Бо ви не прийняли духа рабства, щоб знову попасти в страх, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: Авва – Отче. 16. Цей самий Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі; 17. а коли діти, то й наслідники Божі – співнаслідники Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним прославитися.
18. Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам явитися. 19. Бо сотворіння чекає нетерпляче виявлення синів Божих. 20. Сотворіння було підбите тлінню не добровільно, а тим, хто його підбив, у надії, 21. що й саме сотворіння визволиться від рабства зітління, на волю слави дітей Божих
__________
Алилуя, глас 4: Візвали праведні, і Господь вислухав їх, і від усіх скорбот їх ізбавив їх (Пс. 33,18).
Стих: Багато скорбот у праведних і від усіх них ізбавить їх Господь (Пс. 33,20).
Стих: Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи і пам’ять їх з роду в рід (Пс. 64,5).
__________
Євангеліє: Мт. 30 зач. 9, 9-13.
Від Матея святого Євангелія читáння.
9. В той час, ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього:
– Іди за мною!
Той устав і пішов слідом за ним.
10. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, і посідали з ним і з його учнями. 11. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням:
– Чого ваш учитель їсть з митарями та грішниками?
12. Почувши те, Ісус озвався:
– Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: я милосердя хочу, а не жертву. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.
Мт. 9, 9-13. «Здорові не потребують лікаря, лише хворі».
Коли ми почуваємося здоровими, то нам і на гадку не спадає йти до лікарні, лікуватися. Але коли захворіємо, то шукаємо допомоги, поради, консультації, аби повернути здоров’я, щоб спробувати зцілитися. Бачимо, що кожен хворий сам виявляє бажання йти до лікаря. Лікарі самі не шукають хворих і не затягують їх до лікарні – хворий має усвідомити, що потребує лікування, і прийти до лікаря.
Подібно є і в духовному житті. Бог завжди готовий нас лікувати і прийняти до своєї «лікарні», лишень би ми відчули, що хворі й потребуємо допомоги. І це є важливо для нас. А Бог знайде, які ліки та які процедури нам призначити, у який спосіб нас найкраще лікувати. Підставою для лікування має бути пізнання себе, усвідомлення свого хворобливого стану. Бо лише знаючи свої слабкості, свої хвороби, зрозуміємо, що потребуємо допомоги і зцілення від Господа.
Владика Венедикт (Алексійчук)
