До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Апостол: Рим. 111 зач.; 13, 1-10.
1. Браття, кожна людина нехай кориться вищій владі; нема бо влади, що не була б від Бога; і влади, що існують, установлені Богом. 2. Тому, хто противиться владі, противиться Божому велінню, і ті, що противляться, самі на себе суд накликають. 3. Начальники бо страшні не тим, хто чинить добро, а тим, хто – зло. Хочеш не боятися влади? Чини добро і будеш мати похвалу від неї; 4. вона бо слуга Божий, тобі на добро. Коли ти чиниш зло, бійся, бо недарма меч носить; вона Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло. 5. Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління. 6. Ось чому платите податки, бо слуги Божі пильно за цим дивляться. 7. Тож дайте кожному належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому пошана – пошану, кому честь – честь.8. Не майте жодних боргів ні в кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон. 9. Бо не чужолож, не вбивай, не кради, не пожадай і всі інші заповіді містяться у цьому слові: люби твого ближнього, як себе самого. 10. Любов ближньому зла не чинить. Отже, любов – сповнення закону.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Хреста: Апостол: 1 Кор. 125 зач.; 1, 18 – 2, 2.
18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:
Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість. 25. Бо що глупе у Бога – мудріше від людської мудрости і що немічне у Бога – сильніше від людської сили.
26. Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30. Ним, отже, ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, відкупленням, 31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
1. Та я, коли прийшов до вас, брати, не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2. Ні! Я постановив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то розп’ятого.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Євангеліє: Мт. 47 зач. 12, 30-37.
Сказав Господь:
30. Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає. 31. Тому кажу вам: усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32. І коли хто скаже слово проти Сина чоловічого, проститься йому. Коли ж хто скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні на цьому світі, ні на тому.
33. Виплекаєте добре дерево, то й плід його буде добрий а посадите погане дерево, то й плід його буде поганий. Бо дерево пізнається з плоду.
34. Гадючий роде, як можете говорити слова добрі, бувши злими? З повноти бо серця уста промовляють. 35. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить.
36. Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня за нього. 37. Бо за словами твоїми будеш засуджений.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Хреста: Євангеліє: Йо. 60 зач. 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
В той час первосвященики і старші зібрали раду на Ісуса, щоб його вбити, і привели його до Пилата, кажучи:
6. Візьми і розпни його!
Каже їм Пилат:
– Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому.
7. Юдеї йому відповіли:
– У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
8. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. 9. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові:
– Звідкіля ти?
Ісус не дав йому одвіту.
10. Каже йому Пилат:
– Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп’яти тебе?
11. Відповів Ісус:
– Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх.
13. Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейськи – Гаввата. 14. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв:
– Ось цар ваш.
15. Ті закричали:
– Геть! Геть із ним! Розпни його!
Пилат каже їм:
– Царя вашого розп’яти?
Первосвященики відповіли:
– Нема у нас царя, крім кесаря!
16. І видав його їм на розп’яття.
17. Взяли вони Ісуса; і несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота. 18. Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині. 19. Пилат велів зробити напис і прибити на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин цар юдейський». 20. Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько міста. Писано було по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.
25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:
– Жено, ось син твій.
27. Потім каже до учня:
– Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
28. По тому Ісус, знаючи, що все совершилось, щоб збулося Писання, мовив:
– Жажду.
30. Скуштувавши оцту, Ісус сказав:
– Совершилось.
І схиливши голову, віддав духа.
31. Тому що то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. 32. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з ним розп’яті. 33. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, 34. але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода.
35. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували.
Римлян 13, 8: «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любові».
Ми боїмося боргів. Стараємося їх уникати, не накопичувати. І в цьому страху бути комусь щось винними, ми забуваємо про відчуття боргу в доброму сенсі. Не запам’ятовуємо того добра, яке нам роблять, забуваємо ту підтримку, яка відчували в складні моменти.
Борг вдячності і любові – це те, що мало би бути в основі наших взаємин. Тоді зможемо цінувати зроблене задля нас і розумітимемо, як важливо керуватися любов’ю в ставленні до інших.
