До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
5. Браття, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів». 6. Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
7. Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору: вам бо проповідував я даром євангеліє Боже? 8. Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити. І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, 9. бо мені у моїй нестачі помогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, та вважатиму й далі. 10. Як істина Христова в мені, хвали цієї ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських! 11. Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає. 12. А що роблю, те робитиму й далі, щоб не дати ніякого приводу тим, що шукають приводу, щоб бути, як ми, у тому, чим хваляться. 13. Такі бо – лживі апостоли, робітники лукаві, що вдають із себе апостолів Христових. 14. Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. 15. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми.
16. Знову кажу: нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися. 17. Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися. 18. Тому що багато інших хваляться з причин тілесних, я також буду хвалитися, 19. бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні! 20. Ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто ставиться до вас ізгорда, коли хто б’є вас в лице! 21. На сором вам кажу, якими слабкими себе показали.
Від Марка святого Євангелія читáння.
1. Одного разу почав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, і він увійшов у човен та сидів у ньому, на морі, і ввесь народ був на землі при морі. 2. Він багато навчав їх у притчах, і говорив до них у своїм навчанні:
3. – Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше.
9. І додав:
– Хто має вуха слухати, хай слухає!
2 Кр. 11, 5-21. «Сам бо сатана вдає з себе ангела світла»
Маємо собі чесно зізнатись, як нам вдається часто добре відігравати ролі в тих чи тих життєвих ситуаціях: чи то на праці, чи в родині, а навіть і в Церкві. Апостол каже дуже категорично, що диявол, сатана може також вдавати з себе ангела світу. Можемо вдавати й ми до пори до часу. Але Бог, який є серцевідець, який любить нас, створить такі ситуації, щоб ми показали справжніх себе. І це неминуче станеться в певних життєвих ситуаціях, бо шила в мішку не втаїш. І не маємо тоді знеохочуватись чи падати духом, а потрібно вставати та йти далі.
Коли ми змінимо самі себе і наблизимось до Господа, то у будь-яких життєвих ситуаціях, чи нас будуть хвалити, чи критикувати, чи будуть ситуації милі, чи немилі, приємні чи неприємні, всюди ми будемо тими, ким ми є. І не будемо вдавати когось, а являти Того, з Ким ми живемо і Хто живе в нас. Тому живімо з Господом і являймо Його в будь-яких життєвих ситуаціях.
Владика Венедикт Алексійчук
