До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
17. Браття, кажу, і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у суєті свого ума, 18. запаморочені умом, далекі від життя в Бозі через їх неуцтво, що в них, та через зачерствілість їх серця. 19. Вони, отупілі, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з запалом чинити всяку нечисть. 20. Та ви не так навчились від Христа, 21. як про нього чули й були навчилися у ньому, згідно з правдою, що в Ісусі. 22. Тобто вам треба позбуватися старої людини, що жила, як перше, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. і обновитись духом вашого ума, 24. і одягнутись у нову людину, сотворену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.
25. Тому киньте брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму.
__________
Алилуя (г. 1): Пом’яни сонм твій, що його придбав Ти іздавна (Пс. 73,2).
Стих: Бог же – цар наш перше віку, вчинив спасення посеред землі (Пс. 73,12).
__________
Євангеліє: Мр. 53 зач. 12, 1-12.
Від Марка святого Євангелія читáння.
1. Сказав Господь притчу оцю:
– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб’ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.
9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це,
і воно дивне в очах наших.
12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.
___
Коли я зайве турбуюсь про своє життя, то чиню як нерозумний. Бог подбає про мене.
Коли впадаю у депресію, то чиню як нерозумний. Бог занадто сильно мене любить, щоб залишити.
Коли не дбаю про себе – чиню як нерозумний. Бог створив мене на Свій Образ та Подобу.
Ми – люблені Богом і спасені Ісусом через Його жертву. І коли приймаємо це, то не можемо залишатися вже старою людиною, але оновленою.
