До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
58. Браття, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчас та знайте, що труд ваш у Господі не марний.
1. Щождо збірки на святих, робіть і ви так, як я був наказав Церквам галатським. 2. Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити, щоб не робити збірок тоді, коли я прийду. 3. А коли прийду, пошлю тих, що ви вважатимете, з листами, щоб вони віднесли ваш дар у Єрусалим.
Євангеліє: Лк. 19 зач. 5, 17-26.
Від Луки святого Євангелія читáння.
17. Одного разу, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та законовчителі, що прийшли були з усіх сіл Галилеї та Юдеї, і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали, як би його внести й покласти перед ним. 19. Не найшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачачи їхню віру, Ісус мовив:
– Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21. Книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» 22. Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм:
– Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше – сказати: відпускаються тобі гріхи твої; чи сказати: встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовив розслабленому, – кажу тобі: встань, візьми твоє ліжко і йди додому.25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. Всі, дивуючись, остовпіли й прославляли Бога, і, повні страху, казали:– Сьогодні бачили ми дивні речі.
_
Відчайдухи знаходять спосіб, щоби донести хворого до Ісуса. Хто був для них цей чоловік? Рідний, друг, знайомий? Вони вірять і шукають – Ісус бачить це таїнство віри і оздоровляє недужого, кажучи про прощення його гріхів!
Гріхів, які скували чоловіка і зробили хворим!
Як важливо, що ми іноді недооцінюємо тих людей, які поруч. Особливо спільноту віруючих людей, які одного разу можуть принести нас, розбитих недугою, до Ісуса. Ми рідні в Христа, коли віримо. Ми важливі одне для одного, для спасіння одне одного.
Наше духовне життя тісно пов’язане з фізичним. Коли хвора душа – хворе і тіло, хоча іноді може здаватися зовсім по-іншому.
Нехай завжди у кожного з нас будуть ті, хто готовий принести нас до Ісуса, чого б це їм не коштувало.
