Апостол: Гал. 215 зач.; 6, 11-18.
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
11. Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я – світові; 15. бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. 16. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.
17. А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.
Собору: Апостол: Євр. 305 зач.; 2, 2-10.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
2. Браття, коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, 3. як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули, 4. коли Бог засвідчив знаками, чудами і різними силами, і дарами Святого Духа, які він роздає по своїй волі.
5. Не ангелам бо підкорив він світ грядущий, про який ми говоримо. 6. Бо десь хтось засвідчив, кажучи:
Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш?
Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?
7. Ти вчинив його малощо меншим від ангелів.
Увінчав його славою і честю.
8. Усе підкорив йому під ноги.
Коли ж усе підкорив під нього, він не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, 9. але бачимо Ісуса, увінчаного славою й честю, за те, що перетерпів смерть, який на короткий час був нижче ангелів, щоб благоволінням Божим за всіх зазнати смерти.
10. Годилось бо тому, ради якого все й через якого все, щоб увести багатьох синів у славу, через страждання удосконалити провідника їхнього спасіння.
Євангеліє: Лк. 83 зач. 16, 19-31.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Сказав Господь притчу оцю:
19. Був один багатий чоловік, що одягавсь у кармазин та вісон і бенкетував щодня розкішно. 20. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротах, увесь у струпах; 21. він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу, і пси приходили й лизали його рани. 22. Та сталося: помер убогий, і ангели понесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. 23. В аді, терплячи тяжкі муки, він підвів очі й побачив здалека Авраама та Лазара на його лоні 24. і закричав уголос:
– Отче Аврааме, змилуйся надо мною, пошли Лазара, нехай умочить у воду кінець пальця й закропить язик мій, бо я мучусь в цім полум’ї!
25. Авраам же промовив:
– Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. 26. А крім того всього, між нами й вами вирита велика пропасть, і ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть, ані звідти до нас не переходять.
27. Сказав багатий:
– Отче, благаю тебе, пошли його в дім батька мого: 28. я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони не прийшли на це місце муки.
29. Авраам мовив:
– Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.
30. Той відповів:
– Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. 31. Авраам відізвавсь до нього:
– Як вони не слухають Мойсея і пророків, хоча б і хто воскрес з мертвих, не повірять.
Собору: Євангеліє: Лк. 51 зач. 10, 16-21.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Сказав Господь своїм учням:
16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:
– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.
18. Він сказав їм:
– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.
21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:
– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Лк. 16, 19-31. “Навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять”
Що сильніше — наша віра, чи наші сумніви?
„Чи Бог дійсно сказав вам їсти плоди не з усіх дерев у саду?“, — перший сумнів засіяний в душу людині, який досі тяжіє над нами, як первородний гріх.
„Побачу — тоді повірю“, — принцип багатьох, яким часто хизуються, як непохитністю, забуваючи, що „Блаженні ті, що не бачили й увірували“.
Сумніви — те, що зазвичай руйнує безліч мрій, багато взаємин, те, що пророщує в наших серцях неспокій, бо не віримо, що все в Господніх руках, що Він знає всі наші стежки і кожну, навіть найпотаємнішу думку.
Врешті сумніви не дають нам уповні відкритися для взаємин з Богом. А раптом нема, а раптом не почує, а раптом не допоможе…
Позбувшись такого постійного виїдання зсередини, можемо осягнути благодать Божої опіки, впевненість, що про нас постійно дбають. І для цього треба не багато, лише базувати свій щодень на принципі — „Нехай буде воля Твоя“.
