До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.
9. Браття, ви пам’ятаєте про наш труд та про працю; вночі і вдень ми працювали, щоб кого з вас не обтяжити, та проповідували вам Боже Євангеліє. 10. Ви і Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12. просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого царства і слави.
13. І тому ми також дякуємо Богові безперестань за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, але як воно є справді – як Боже слово, яке діє у вас, віруючих. 14. Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі; бо і ви терпіли те саме від ваших земляків, що вони від юдеїв.
Від Луки святого Євангелія читáння.
14. Одного разу виганяв Ісус біса, що був німий. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15. Та деякі з них говорили:
– Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.
16. Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17. Він же, знаючи їх, сказав їм:
– Кожне царство, розділене саме в собі, запустіє, і дім на дім, упаде. 18. Коли, отже, і сатана розділений сам у собі, як устоїться його царство? Кажете бо, що Велзевулом виганяю бісів. 19. Коли я Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють сини ваші? Ось чому вони будуть вашими суддями.
20. Коли ж я перстом Божим виганяю бісів – прийшло до вас царство Боже. 21. Коли хто сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22. Коли ж надійде хто сильніший від його подолає, забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і розділить його здобич.
23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
Лк. 11, 14-23. «Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде».
Коли поглянемо на свої думки та вчинки, то зауважимо, як часто ми поділені. Одні ситуації нашого життя показують наші позитивні якості. Інші – що дозволяємо собі негідні вчинки. І така роздвоєність в нас існує.
Бачимо, що й святі не могли позбутися до кінця тої роздвоєності, бо грішна природа давала про себе знати. Але святі завжди цілковито горіли бажанням пізнавати Господа й шукали Його. Вони прагнули Бога і Божої волі понад усе!
Можемо зауважити, що від цього та роздвоєність у них поступово зникала. Вони ставали ціліснішими. Тому й кожен із нас покликаний все більше шукати Бога, бо самі ми цілості не осягнемо й не станемо досконалими. Шукаючи Бога і Його Небесного Царства, побачимо, як все у нас стане на свої місця! Господь недарма каже: «Шукайте перше Царства Небесного, а все інше вам додасться»!
Владика Венедикт (Алексійчук)
