Апостол: 1 Тим. 278 зач.; 1, 1-7.
До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.
1. Павло, апостол Христа Ісуса, за велінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2. Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3. Як я, йдучи в Македонію, просив тебе зостатися в Ефесі, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншої науки 4. і не вважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5. Ціль того веління: любов із щирого серця, з доброї совісти та нелицемірної віри. 6. Деякі від цього відхилились і попали у пустослов’я; 7. вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ні того, що твердять з такою певністю.
Ап: Апостол: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Євангеліє: Лк. 75 зач. 14, 12-15.
Від Луки святого Євангелія читáння.
12. В той час прийшов Ісус у дім одного визначного фарисея в суботу з’їсти хліба і промовив до того, що його запросив:
– Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили й не було тобі відплати. 13. Але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, 14. і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних.
15. Почувши те, один із тих,, що сиділи за столом, сказав до нього:
– Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім.
Ап: Євангеліє: Йо. 4 зач. 1, 35-51.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
35. В той час стояв Іван і двоє з його учнів. 36. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив:
– Ось Агнець Божий.
37. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. 38. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них:
– Чого шукаєте?
Вони сказали:
– Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
39. Він відповів їм:
– Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. 41. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього:
– Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
42. І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав:
– Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
43. Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого
Луки 14, 15: “Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім. “
Наші цілі та бажання здебільшого обмежуються тим періодом часу, в який живемо, пов’язані з конретним місцем і навіть людьми.
Ми мислимо, плануємо, мріємо у своєму людському вимірі, забуваючи про задум Бога для нас – життя вічного.
Міряймо мірками, які від нашого сотворення заклав Господь, вділивши щедро вимір неба. Тоді й життя матиме глибші сенси, тоді не розмінюватимемося на дрібне, не осягаючи своїм зором велике.
