До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 205 зач.; 3, 8-12.
8. Браття, Писання, передбачивши, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові наперед цю благу вість: у тобі благословляться всі народи. 9. Так, отже, ті, що мають віру, благословляться з вірним Авраамом.
10. Усі бо, які покликаються на діла закону – під прокляттям, бо написано: проклят кожен, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону. 11. А що ніхто законом не оправдується перед Богом, ясно, бо праведний вірою буде жити. 12. Закон же не від віри, бо каже: хто чинитиме його приписи, той буде ними жити.
Алилуя (г. 4): Візвали праведні, і Господь вислухав їх, і від усіх скорбот їх ізбавив їх (Пс. 33,18).
Стих: Багато скорбот у праведних і від усіх них ізбавить їх Господь (Пс. 33,20).
Стих: Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи і пам’ять їх з роду в рід (Пс. 64,5).
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 72 зач. 13, 18-29.
18. Сказав Господь притчу оцю:
На що схоже царство Боже?
19. До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
20. І знову промовив:
21. До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Хтось сказав до нього:
– Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм:
24. – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. 26. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. 29. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
Лк. 13, 18-29. «На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне».
Гірчичне зерно дуже мале, ще менше, ніж зерно маку, але з нього виростає великий кущ. З малого – велике. Дуже часто ми носимо в душі переконання й відчуття своєї малості. Часто саме тому хочемо щось у житті здобути, чогось досягти, кимось стати, щоб ту свою малість подолати. Але ніхто й ніщо: ні матеріальні речі, ні посади, ні статус у суспільстві – не позбавлять нас того відчуття малості. Адже цю малість може заповнити лише Бог! Саме Великий Бог дає людині силу вирости великою.
До прикладу, погляньмо на святих: вони були звичайними людьми, такими, як ми, мали свої пристрасті, недоліки, помилки. Але вони дозволяли Богові займати щораз більше місця в собі, і щораз більше росла їхня велич. Ми так і співаємо: «Дивний Бог у святих своїх!» Великий Бог у святих своїх! Апостол Павло каже: «Бо вже не живу я, а живе в мені Христос!» Про це перебування Бога в собі Йоан Предтеча каже: «Мені треба маліти, а Йому рости!»
Дозволяймо Богові рости в нас! Не біймося, як писав наш Патріарх Йосиф, прагнути великих речей і мати великі бажання. Якщо в житті хтось прагне чогось великого, то досягає того!
Владика Венедикт (Алексійчук)