Першого соборного послання святого апостола Петра читáння.
1 Пт. 62 зач.; 4, 12 – 5, 5.
12. Улюблені, не дивуйтеся тій пожежі, що постає проти вас, вам на пробу, немов би з вами діялось що дивне, 13. але радійте, оскільки берете участь у Христових стражданнях, щоб і під час славного його об’явлення радіти та веселитися. 14. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо славний Дух Божий на вас почиває. 15. Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16. Коли ж страждає як християнин, нехай не соромиться, але прославляє Бога цим ім’ям. 17. Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті?
18. І коли праведник ледве, спасеться,
безбожник і грішник де явиться?
19. Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.
1. Тож пресвітерів з-між вас заклинаю, я сам теж пресвітер і свідок страждань Христових і співучасник слави, що має об’явитись: 2. пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, але добровільно, по-Божому; не ради брудного зиску, але доброхіть, 3. і не як пануючі над вибраними, але будьте зразком для стада. 4. І як явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави.
5. Так само ви. молоді, коріться старшим. І всі ви вдягніться в покірливість один супроти одного,
Бог бо гордим противиться,
але покірливим дає благодать.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 57 зач. 12, 38-44.
38. Сказав Господь своїм учням:
– Остерігайтесь книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з’їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд.
41. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. 42. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. 43. Прикликавши своїх учнів, сказав їм:
– Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.
Марка 12. 43: “Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток”
Нещодавно почула підтвердження думки, яка досить давно глодала мій мозок: ми так легко тратимо досить великі суми, купуючи собі якісь речі. Та для нас є справжнім подвигом поділитися з тими, хто потребує, хоча б кількома гривнями.
Ми добре розуміємо власні потреби, але не надто відкриті на потреб інших. Інколи надміру всього скуповуємо – просто, щоб потішити себе, але навіть не замислюємося, що хтось зовсім поруч може не мати навіть необхідного мінімуму.
Щедрість насправді зовсім не залежить від того, які статки людина має. А лише від вміння відчувати того, хто поруч. Жити життям інших, а не бути сфокусованим лише на власних потребах.
Вчімося в цієї вдови, яка маючи менше за інших, віддала більше, аніж вони.
