Псалом 83
Які ж то вони любі, твої оселі,* Господи сил!
Знемагає моя душа й прагне до дворів Господніх!* Серце моє й моє тіло радіють живим Богом.
Навіть пташина знаходить собі хатку,* і ластівка собі гніздечко, куди кладе своїх писклят;
А я − жертовники твої, Господи сил,* Царю мій і Боже мій!
Щасливі ті, що живуть у твоїм домі;* вони повіки тебе хвалять!
Щасливий чоловік, що має свою силу в тобі* і твої дороги має в своєму серці.
Проходивши сухою долиною, вони джерела з неї роблять,* і ранній дощ її благословенням зодягає.
Набирають дедалі більше й більше сили,* побачать Бога в Сіоні.
Господи, Боже сил, вислухай мою молитву;* Боже Якова, прихили вухо.
О щите наш, поглянь, Боже!* Подивися на лице помазаника твого!
Бо один день у твоїх дворах ліпший, ніж тисяча деінде;* волію стояти на порозі дому Бога мого, ніж жити в наметах беззаконня.
Бо Господь Бог – сонце і щит. Господь дасть ласку й славу.* Він не відмовить блага тим, що ходять бездоганно.
Господи сил!* Щасливий чоловік, що покладається на тебе!
Псалом 83: “Господь дасть ласку й славу. Він не відмовить блага тим, що ходять бездоганно”.
Ви довіряєте Богові? Наскільки міцною є ця довіра?
Підмітьте, як багато людей, які промовляють: “Вірую, Господи, і сповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, який прийшов у світ спасти грішників, перший з яких – я…” Та як легко насправді розвіюється ця віра перед лицем страху.
Сучасна ситуація є дуже добрим індикатором для нашої віри. Наскільки ми довіряємо Богові, наскільки готові дотримуватися Його заповіді – “Не бійся” і довіритися Йому? Чи можемо ми дотриматися християнсього принципу любові до ближнього, дбаючи про безпеку тих, хто поруч із нами?
Вірую, Господи… Це не слова, а те, як ми живемо…
