Діянь святих апостолів читáння.
Ряд: Ді. 24 зач.; 10, 1-16.
1. В тих днях був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він десь коло дев’ятої години дня, ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього й до нього мовив:
– Корнилію!
4. Той глянув на нього і, переляканий, озвався:
– Що, Господи?
Він сказав до нього:
– Твої молитви і твої милостині вознеслись до Бога, і він згадав про тебе. 5. Пошли, отже, людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного Симона гарбаря, що має дім край моря.
7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх слуг та побожного вояка з тих, що були з ним постійно, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.
9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю молитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотів їсти. І от як йому готували, найшло на нього захоплення: 11. бачить він небо відкрите, і з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотироногі, земні плазуни й небесні птиці. 13. І залунав до нього голос:
– Устань, Петре, заколи і їж!
14. Петро відповів:
– Ніколи, Господи, бо я ніколи нічого поганого й нечистого не їв.
15. І знову, вдруге, залунав голос до нього:
– Що Бог очистив, ти не погань.
16. Це сталося тричі, і зараз же скатерка піднялась на небо.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Прп.: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Алилуя (г. 5): Милості Твої, Господи, повік оспівуватиму, з роду в рід (Пс. 88,2).
Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується (Пс. 88,3).
І святому (г. 6): Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі йому (Пс. 111,1).
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Ряд: Йо. 24 зач. 6, 56-69.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
56. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому. 57. Як мене послав живий Отець і я живу Отцем, так і той хто їсть мене, житиме мною. 58. Це – хліб, що зійшов з неба. Не як батьки ваші їли манну й померли: хто їстиме цей хліб, житиме повіки.
59. Так говорив він, коли навчав у синагозі, в Капернаумі.
60. Почувши це, багато хто з його учнів говорили:
– Жорстока ця мова! Хто може її слухати?
61. Ісус, знаючи в собі, що учні його ремствують, мовив до них:
62. – Це вас блазнить? А що коли побачите, як Син чоловічий возходить туди, де був перше? 63. Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя. 64. Та дехто з вас не вірує.
Ісус бо знав від самого початку, хто ті, що не вірують, і хто той, що його зрадить. 65. І додав:
– Ось чому я сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли його йому не буде дано моїм Отцем.
66. 3 того часу багато хто з його учнів відійшли від нього й більше з ним не ходили. 67. Тому Ісус сказав до дванадцятьох:
– Невже й ви хочете відійти?
68. Озвався до нього Симон Петро:
– Господи, до кого нам іти? У тебе – слова життя вічного. 69. Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Прп.: Мт. 43 зач. 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Матея 11, 28: “Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас“
Він взяв усі наш гріхи на себе і помер, щоб ми жили.
Він через свої страждання показав безмежну силу і любов, щоб ми мали сенс для праведного життя.
Він не чекав возвеличення, а Сам свою велич принизив, щоб стати такими, як ми і відкрити безкінечне милосердя.
Він не наказує і не повеліває нами, а дає право на вибір, щоб ми були вільними.
Він не перестає очікувати на нас, навіть тоді, коли ми відвернулися і забули про Нього.
Він готовий зустріти нас із усіма зболеннями, зраненнями і страхами, щоб облегшити їх і подарувати спасіння.
Ходімо!
