Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 1 зач.; 1, 1-12.
1. Першу книгу я написав, Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своїх страстей, являючись їм сорок день і розповідаючи про царство Боже. 4. І коли був разом з ними за столом, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, яку ви від мене чули; 5. бо Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Духом Святим.
6. Отож, зійшовшися, вони питали його:
– Господи, чи цього часу відбудуєш царство Ізраїля?
7. Він відповів їм:
– Не ваша справа знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. 8. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі.
9. Сказавши це, коли вони дивились, знявся угору і хмара його взяла з-перед очей у них. 10. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11. і сказали:
– Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Цей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як ви його бачили, коли відходив на небо.
12. Тоді вони вернулися в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 114 зач. 24, 36-53.
36. В той час, коли Ісус воскрес із мертвих, став посеред своїх учнів і до них каже:
– Мир вам!
37. Вони, налякані і у великім страсі, думали, що духа бачать. 38. Та він сказав їм:
– Чого стривожились ? Чого сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на мої руки й ноги: та це ж я! Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я маю.
40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, він сказав:
– Чи не маєте тут чого їсти?
42. Вони подали йому кусень печеної риби і крижку меду. 43. Він узяв їх і їв перед ними.
44. Потім до них промовив:
– Це слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: треба щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея в пророків та у псалмах.
45. Тоді він відкрив їм розум, щоб розуміли Писання, 46. і до них мовив:
– Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння та відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48. Ви – свідки того. 49. Я вам зішлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетесь силою з висоти.
50. Тоді він вивів їх до Витанії і, знявши руки, благословив їх. 51. А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо. 52. Вони ж, поклонившися йому, вернулися з великою радістю в Єрусалим 53. і пробували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
Лк. 24, 36-53. «А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо».
Вдивляючись в особу Ісуса Христа, розуміємо, що Він, незважаючи на те, що є Другою Особою Божою, як Людина жив у часі, мав своє народження, розвивався, проповідував, пройшов Хресну дорогу, страждав, воскрес і вознісся.
Так само й кожному з нас Бог дав різні етапи життя, обставини, послав нам тих чи інших ближніх. Уміймо цих людей і ці обставини цінувати, бачити за ними не випадковість. Через конкретну ситуацію Господь вказує нашу місію в цьому житті, показує, чого Він від нас очікує.
Ісус показав своїм життям, що навіть Він мав місію та беззастережно слухався волі Отця. Так і кожен з нас має окреслену місію, яку слід пізнавати й виконувати. Стараймося цю місію, яку передбачив для нас Господь, виконати якнайкраще!
Владика Венедикт (Алексійчук) (Вл. Венедикт Алексійчук)
