Діяння Апостолів 23, 1-11.
1. В тих днях Павло глянув на синедріон і мовив:
– Мужі брати, я по цей день цілком доброю совістю поводився перед Богом.
2. Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. 3. Тоді Павло сказав до нього:
– Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за закон, і проти закону велиш мене бити?
4. Ті, що там стояли, сказали:
– Ти зневажаєш Божого первосвященика!
5. Павло мовив:
– Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: не будеш говорити зле проти начальника твого народу.
6. Павло ж знаючи, що одна частина складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні:
– Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!
7. Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розділились збори; 8. бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне й друге. 9. І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили:
– Ми не находимо нічого злого в цьому чоловіці. А що, як до нього говорив дух або ангел?
10. Тому що буча ставала дедалі більшою, тисяцький, боячися, щоб вони не роздерли Павла, велів воякам зійти вирвати його з-між них і відвести в твердиню. 11. Другої ночі Господь став перед ним і мовив:
– Бадьорися! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.
Євангеліє від Івана 16, 15-23.
Сказав Господь своїм учням:
15. Усе, що Отець має – моє. Тому я сказав вам, що він з мого візьме і звістить вам.
16. Ще трохи, і ви мене не будете бачити більше, і знову трохи, і мене побачите; бо я йду до Отця.
17. Тоді деякі з його учнів заговорили один до одного:
– Що значить те, що він говорить: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? І: я йду до Отця?
18. Казали, отже:
– Що значить те трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати.
19. Ісус же, знаючи, що вони хочуть його спитати, мовив до них:
– Питаєте один одного, що я хотів сказати словами: ще трохи, і ви мене не будете бачити, і знову трохи, і мене побачите? 20. Істинно, істинно кажу вам: ви голоситимете й ридатимете, а світ радітиме. Ви журитиметеся, але журба ваша стане радістю. 21. Жінка у болях, коли родить, бо вибила її година; коли ж родиться дитятко, з радощів, що на світ людина народилась, не пам’ятає більше своєї муки. 22. Та й ви тепер у журбі. Але я вас знову побачу, і ваше серце зрадіє, і ніхто ваших радощів від вас не відійме. 23. Того дня ви не будете мене питати нічого. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам.
***
Іноді у нашому житті трапляються речі, які важко пояснити, до яких, здається, ми зовсім неготові. Це несподівані зустрічі чи розлуки, знахідки чи втрати.
Однак випадковостей не буває – все йде за планом Божим, який складено бездоганно. Коли Ісус розповідав про своє недалеке майбутнє – майже ніхто не розумів Його. Бо це було занадто складно та незрозуміло. Так і в житті кожного з нас дещо, що є зараз, не розуміємо. Лише потім, оглядаючись та переосмислюючи пройдене, бачимо, наскільки потрібними були навіть найбільш гіркі уроки.
Вчімося довіряти Богові своє сьогодні, вчора та завтра. Бо це все – Його влада, влада справедлива, але й милосердна. Амінь
