До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 79 зач.; 1, 1-7; 13-17.
1. Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для євангелія Божого, 2. яке Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих писаннях 3. про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида, 4. установленого Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого, 5. через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени, 6. між якими й ви, покликані Ісуса Христа; 7. усім, що в Римі, Божим возлюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
13. Не хочу, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, щоб мати який плід і між вами, як і між іншими народами.
14. Я почуваю себе боржником перед греками і чужоземцями, розумними й нерозумними: 15. щодо мене, отже, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати євангеліє.
16. Бо я не соромлюся євангелія: воно бо сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, потім грекові; 17. справедливість бо Божа об’являється в ньому з віри у віру, як написано: праведник вірою буде жити.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 10 зач. 4, 25 – 5, 13.
25. Одного разу за Ісусом ішла велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.
1. Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; 2. і він, відкривши уста, почав навчати їх:
3. Блаженні вбогі духом,
бо їхнє царство небесне.
4. Блаженні тихі,
бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені,
бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости,
бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні,
бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем,
бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці,
бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду,
бо їхнє царство небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 80 зач.; 1, 18-27.
18. Браття, гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду держать у несправедливості; 19. тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив. 20. Невидиме бо його, від початку .сотворення світу, роздумуванням над творами, стає видимим: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. 21. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували йому, але осуєтились у своїх мізкуваннях, затьмилось їх нерозумне серце. 22. Називаючи себе мудрими, стали дурними 23. і перемінили славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотироногих і гадів.
24. Тому й видав їх Бог на поталу похотей їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. 25. Вони замінили Божу правду на неправду і воздавали честь, і служили творінню, замість Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. 26. Тому то видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні зносини на протиприродні; 27. так само і чоловіки, лишивши природні зносини з жінкою, запалали своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 12 зач. 5, 20-26.
20. Сказав Господь своїм учням: коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в царство небесне.
21. Ви чули, що було сказано стародавнім: не вбивай; і коли хто уб’є, той підпаде під суд. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде під суд. Хто ж скаже братові: нікчема! – той підпаде під верховний суд. А хто скаже: дурень! – той впаде у вогонь пекельний.
23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не видав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
Матея 5, 26: “Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага”.
Коли ми говоримо про відплату, то зазвичай маємо на увазі того, хто завинив. Та ми не надто схильні аналізувати власні кроки і “заборгованості” – перед Богом, перед своїми близькими, а тим більше перед тими, хто нам не надто приємний.
Та пригадаймо, що нас підштовхує до покаяння, тобто відплати. Звичайно, в ідеалі – це голос сумління і бажання позбутися гріхів. Але досить часто до усвідомлення важливості примирення з Богом настає тоді, коли ми вже зовсім спустошені і морально збезсилені.
Тому пам’ятаймо, що “не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага” – стосується передовсім нас і наших заборгованостей. Сплачуймо своєчасно!
