До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 86 зач.; 4, 4-12.
4. Браття, тому, хто виконує яку роботу, зарібок рахується не як ласка, але як щось належне; 5. тому ж, хто не виконує, але вірує в того, який оправдує нечестивого, віра його рахується за оправдання. 6. Як і Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
7. Блаженні ті, яким відпущені беззаконня
і яким гріхи прикриті.
8. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.
9. Хіба блаженство лише для обрізаних, хіба також і не для необрізаних? Бо ми говоримо: віра була зарахована Авраамові як оправдання. 10. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. 11. І він прийняв знак обрізання, печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж зараховане 12. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаних, але й тих, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 22 зач. 7, 15-21.
15. Сказав Господь: Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – хижі вовки. 16. Ви пізнаєте їх по їхніх плодах; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17. Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають.
20. По їхніх плодах, отже, пізнаєте їх.
21. Не кожний, хто до мене каже: Господи, Господи!, ввійде в царство небесне, але той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.
Мт. 7, 15-21. «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми».
Ми завжди докладаємо великих зусиль, щоб добре виглядати в очах інших людей, щоб інші нас цінували, хвалили, щоб нас поважали. З часом нам якнайкраще вдається виконувати роль досконалих. Однак трапляються ситуації, коли ми поводимося неадекватно, можемо зробити щось таке, чого самі від себе не сподівалися.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш, тобто те, ким ми є, неминуче виявиться в критичних ситуаціях, як би ми цього не приховували. А тим більше це виявиться перед Богом, коли зустрінемося з Ним після смерті у вічності. Бог зніме з нас усі нашарування, наші маски та вуалі, усі наші уявлення про себе.
Мусимо більше старатися пізнавати себе, а це неможливо, якщо не будемо пізнавати нашого Бога. Тільки Він через свого Святого Духа може відкрити нам правду про те, ким ми є насправді, показати дорогу до змін і провести нас нею. Тільки тоді ми зможемо принести Божі плоди, за якими пізнають нас, що ми Божі діти! (Вл. Венедикт Алексійчук)
