До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.
12. Браття, кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не постигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу силу, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.
14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства.
15. Я вам говорю як розумним: судіте самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям крови Христа? Хліб, що ламаємо, не є причастям тіла Христа? 17. Тому що один хліб, ми многі – одне тіло, бо всі беремо участь у одному хлібі. 18. Гляньте на Ізраїля по тілу: хіба ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідоложертовне є чимось? Або ідол є чимось? 20. Ні. Але те, що погани, коли що жертвують, то жертвують бісам, не Богові; я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи нам призводити Господа до гніву? Чи ми міцніші від нього?
—-
1 Кр. 10, 12-22. «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської»
У Євангелії ми бачимо радикалізм Ісуса Христа, коли Він говорить, що ми не можемо служити двом панам, бути трохи святим, а трохи грішним. Подібно і в цьому випадку. Господь вказує, що не можемо служити Богові і комусь чи чомусь іншому. А в нашому житті це якраз дуже часто присутнє. З одного боку, ми називаємо себе віруючими людьми, але водночас допускаємо багато нечесності, того, що не узгоджується із заповідями Господніми і з Євангелієм.
Жити за заповідями Божими непросто. Але цього треба бажати і крок за кроком перемінюватись у цьому напрямі. І коли ми будемо прагнути життя у святості, відкидаючи все, що нас від нього віддаляє, як нам пропонує наш Господь, то рано чи пізно воно стане реальністю для нас! (Вл. Венедикт Алексійчук
