До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 148 зач.; 11, 8-22.
8. Браття, не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка, 9. і не чоловіка сотворено для жінки, а жінку для чоловіка. 10. Тому жінка мусить мати на голові знак влади ради ангелів. 11. Одначе в Господі – ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, 12. бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, і все від Бога.
13. Розсудіть самі: чи воно личить непокритій молитися до Бога? 14. Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то для нього сором. 15. А коли жінка запускає довге волосся, то для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала. 16. Коли ж кому подобаються суперечки, ми такого звичаю не маємо, ні Церкви Божі.
17. Роблячи вам ці зауваги, не можу вас похвалити, бо ваші збори виходять вам не на добро, а на зло. 18. Найперше бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, розколи постають між вами. 19. І я цьому почасти вірю, бо мусять бути у вас розколи, щоб виявилися випробувані між вами. 20. Ви сходитесь не на те, щоб їсти вечерю Господню, 21. бо кожен спішиться їсти свою вечерю, так що дехто голоден, а дехто п’яний. 22. Хіба не маєте домів, щоб їсти-пити? Чи може хочете зневажати Церкву Божу і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати: чи похвалити вас? За це не похвалю.
Алилуя (г. 1): Пом’яни сонм твій, що його придбав Ти іздавна (Пс. 73,2).
Стих: Бог же – цар наш перше віку, вчинив спасення посеред землі (Пс. 73,12).
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 71 зач. 17, 10-18.
10. Того часу учні Ісуса запитали його:
– Чому книжники кажуть, що спершу має прибути Ілля?
11. Він відповів їм:
12. – Ілля прийде й усе приведе доладу. Але я вам кажу, що Ілля вже прийшов був, та вони його не пізнали і вчинили з ним, що хотіли. Так і Син чоловічий має від них пострадати.
13. І зрозуміли тоді учні, що він їм говорив про Івана Христителя.
14. Коли ж прийшли до народу, приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже:
– Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.
17. – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди!
18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі.
—-
Мт. 17, 10-18. «Роде невірний та розбещений».
Знаємо, що за Ісусом Христом ходили тисячі людей, але не всі з них отримали зцілення. На сторінках Євангелія не знаходимо аж так багато розповідей про осіб оздоровлених і зцілених. Так само і в теперішньому часі є багато людей віруючих, є багато тих, хто прагне називатися віруючим. Але чи справді ми є віруючими, чи справді покладаємося на Господа, чи довіряємо Йому, чи у своїх труднощах і проблемах уповаємо на Нього? Чи через нашу віру Господь може діяти в нашому житті?
Чи не такі ж самі слова може сказати до нас Господь? О роде невірний! Коли бачимо, що нам бракує цієї віри та довіри до Господа, то робімо все, щоб у ній зростати.
Віра не приходить в одну хвилю. Щоб безумовно довіряти Богові, у всьому покладатися на Нього, маємо зростати у вірі крок за кроком. Віра – це наші постійні зусилля, наша повсякчасна праця. Намагаймося, хай там якими будуть обставини нашого життя, усе більше покладатися на Господа і довіряти Йому! (Вл. Венедикт Алексійчук)
