Від Луки святого Євангелія читáння.
Анни: Лк. 36 зач. 8, 16-21.
Сказав Господь:
16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.
18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.
19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:
– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.
21. Він у відповідь сказав їм:
– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.
Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
Відколи у нашому житті засвічується світло Христової присутності, нашим завданням стає бути відкритим до світу і сяяти. Сяяти для інших глибиною любові, дарованої Христом. Християнин не може від моменту зустрічі з Ісусом бути без радості, не заряджати усіх, хто навколо, світлом воскреслого життя. Я не можу не виявляти всього надміру ласк, в яких щоденно купає мене благодать Божа.
Христова обітниця є особливою – добрий пастир, який кладе головою за своє стадо. Ми іноді потребуємо якоїсь видимої жертви від наших близьких – їхнього часу, їхньої присутності, їхніх зусиль. Але Ісус готовий щодня дати нам це.
Господи, відчини моє серце до свого голосу і радості, щоб воно завжди дихало неймовірною повнотою твоєї присутності. Амінь.
