До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 158 зач.; 15, 1-11.
1. Браття, пригадую вам Євангеліє, яке вам проповідував, яке ви і прийняли, в якім і стоїте. 2. Ним ви також спасаєтеся, коли держите його таким, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо.
3. Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, 4. що був похований, що воскрес третього дня за Писанням, 5. що явився Кифі, потім дванадцятьом; 6. опісля ж явився більш як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, а деякі померли; 7. опісля явився Якову, згодом усім апостолам; 8. а наостанку всіх, немов якому недоноскові, явивсь і нені; 9. бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. 10. Благодаттю Божою я є тим, чим я є і благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх них, та не я, але благодать Божа, що зо мною. 11. Чи то я, отже, чи то вони: так ми проповідуємо, і так ви увірували.
Алилуя (г. 3): На Тебе, Господи, я уповав, щоб не посоромився навіки (Пс. 30,2).
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 79 зач. 19, 16-26.
16. В той час один юнак приступив до Ісуса і сказав:
– Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?
17. Ісус сказав до нього:
– Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог. Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.
18. – Яких? – питає його.
Ісус до нього:
– Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.
20. Каже юнак до нього:
– Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?
21. – Якщо хочеш бути досконалий, – сказав Ісус до нього, – піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.
22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до своїх учнів:
– Істинно кажу вам: трудно багатому ввійти в царство небесне. 24. Іще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже.
25. Почувши це, учні здивувались вельми і сказали:
– Хто ж тоді може бути спасенний?
26. Ісус глянув на них пильно й мовив:
– У людей це неможливо, Богові – все можливо.
Мт. 19, 16-26. «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі».
Кожний із нас від свого народження, відколи наші очі побачили цей світ, постійно щось нагромаджує. Спочатку знання, потім досвід, коли росте фізично, починає збирати різні матеріальні речі. Ми всі чимось володіємо, кожен із нас чогось досягнув у житті. З одного боку – віримо в Бога, живемо християнським життям, але з іншого – часто покладаємося на те, чого ми досягнули в житті, – на свої знання, досвід, статки…
У цьому Євангелії Господь каже піти й продати все, що маємо, і цілковито довіритися Йому, бути убогим, тобто бути «в Бозі», покладатися на Бога.
Як бачимо, той юнак не мав потрібної відваги, щоб цілковито покластися на Бога й пам’ятати, що Господь є Той, хто подбає про людину, навіть коли батько та матір її покинуть.
Вчімося, може, не відразу, не в одну мить, однак щораз більше покладатися на Бога; не на свої знання, досвід чи на своїх друзів, навіть не на свою віру. Покладатися на Бога, вчитися довіряти Йому, які б ситуації не складалися в нашому житті. (Вл. Венедикт Алексійчук)
