Святе Письмо з розважанням на 11 вересня

Читай також

  • Святе Письмо з розважаннями на 6 грудня
  • Святе Письмо з розважаннями на 5 грудня
  • Святе Письмо з розважанням на 4 грудня
        • Святе Письмо з розважанням на 11 вересня

          До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

          Ряд.: 1 Кор. 166 зач.; 16, 13-24.

          13. Браття, чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14. Нехай усе у вас діється в любові.

          15. Благаю вас, брати: ви знаєте родину Стефана, що вона первісток Ахаї і що вони посвятили себе на службу святим; 16. отже, щоб ви також були услужливі таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17. Я тішуся приходом Стефани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу відсутність заступили, 18. бо заспокоїли мій дух і ваш. Шануйте, отже, таких.

          19. Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила й Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20. Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21. Привіт моєю рукою, Павловою.

          22. Як хто не любить Господа, анатема на нього. Маран ата.

          23. Благодать Господа Ісуса з вами. 24. Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі.

          Діянь святих апостолів читáння.

          Предтечі: Ді. 33 зач.; 13, 25-33.

          25. В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: «Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний взуття розв’язати».

          26. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. 27. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його і, засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28. І не найшовши в ньому ніякої вини смерти, вимагали у Пилата вбити його. 29. А коли виконали все, що було написано про нього, зняли його з хреста й поклали до гробу. 30. Та Бог воскресив його з мертвих, 31. і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. 32. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. 33. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі:

          Ти – мій син;

          я породив тебе сьогодні.

          Від Матея святого Євангелія читáння.

          Ряд.: Мт. 87 зач. 21, 33-42.

          33. Сказав Господь притчу оцю:

          Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.

          35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме.

          37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи:

          – Матимуть пошану до мого сина.

          38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою:

          – Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину.

          39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.

          40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?

          41. – Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди.

          42. Тоді Ісус сказав їм:

          Чи ви в Писанні ніколи не читали:

          Камінь, що відкинули будівничі,
          став наріжним каменем.
          Від Господа це сталось,
          і дивне в очах наших.

          Від Марка святого Євангелія читáння.

          Предтечі: Мр. 24 зач. 6, 14-30.

          14. В той час почув цар Ірод про Ісуса, бо ім’я його стало явним, – і казав, що Іван Христитель воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому. 15. Інші ж твердили: то – Ілля, а ще інші: то пророк – один із пророків.

          16. Дочувши про те, Ірод мовив:

          – То Іван, якому я відтяв голову; він устав із мертвих.

          17. Бо то був той Ірод, що послав був схопити Івана і зв’язав його в темниці задля Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, бо оженився був з нею. 18. Іван казав Іродові:

          – Не личить тобі мати жінку брата твого.

          19. Іродіяда ж лютилась на нього й бажала убити його, та не могла, 20. бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він був чоловік справедливий і святий, і беріг його. Слухаючи його, він дуже непокоївся, однак слухав його охоче.

          21. Як же настав сприятливий час, коли Ірод у день свого народження справляв бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала і догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині:

          23.– Проси в мене, чого бажаєш, я дам тобі, хоч би й половину мого царства.

          24. Вийшла вона й каже матері: –

          Чого маю просити?

          Вона ж відповіла:

          – Голову Івана Христителя!

          25. І зараз же, увійшовши хутенько до царя, дівчина попросила:

          – Хочу, щоб ти дав мені негайно на полумиску голову Івана Христителя.

          26. Цар вельми засмутився, та задля присяги й гостей не хотів їй відмовити. 27. І послав цар відразу свого прибічника, наказавши йому принести голову Івана. 28. Пішов той, відтяв йому голову у в’язниці, приніс її на полумиску й подав дівчині, а дівчина дала її матері. 29. Учні його довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його до гробу.

          30. Апостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.


          Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його.

          Історія про страту Івана Хрестителя для кожного з нас може бути дуже повчальною. Не раз зло не може діяти відкрито. У цьому випадку Іродіяна, яка була опанована злою пристрастю, використовує для своїх цілей свою дочку. Якби Соломія мала свою власну волю і в першу чергу слухалася б Господа, а тоді батьків, вона би не наказала Іродові вбити Івана Хрестителя. Але для Соломії Господом була її матір. Часто нам важко є порвати емоційний зв’язок з людьми, які нам дуже близькі, і хоч ми розуміємо, що вони роблять неправильно, ми підтакуємо їм, погоджуємося з ними, попускаємо зло, а то й слухаємося їх, “бо то ж мама сказали, бо то ж тато сказали”. Господь Бог чітко сказав: “Нехай в тебе не буде інших богів окрім мене”. Це значить, що єдиний, кого ми повинні слухатися – наш Бог. А батьків ми повинні шанувати.

          Також гірко нам визнавати, що чоловіки через свою хтивість мають таку слабкість перед жінками. Багато владних чоловіків спокусилися через жінок і таким чином ворог заволодів ними. Чоловіки усвідомлюючи таку свою схильність до слабкостей, мали б краще пильнувати своє серце і завжди зберігати холодний розум. Особливо коли вони наділені владою і від них залежать долі інших людей. Так само жінки, розуміючи, що можуть бути знаряддям у чиїхось руках, не мали б цим зловживати і не наражати чоловіків на спокусу.

          Господи! Багато спокус звідусіль мене оточує. Але я покладаюся на Тебе. Пошли мені мудрості, сили, відваги. Я сприйматиму це як випробування, щоби і Ти і я пересвідчилися, що я вірний Тобі, Амінь

          Мар’ян Довганик

          Читай також

        • Святе Письмо з розважаннями на 6 грудня
        • Святе Письмо з розважаннями на 5 грудня
        • Святе Письмо з розважанням на 4 грудня
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.