До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 195 зач.; 12, 10-19.
10. Браття, милі мені немочі, погорди, нестатки, переслідування та скорботи Христа ради; бо коли я немічний, тоді я сильний.
11. Хвалячися, я став безумний! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я й ніщо. 12. Ознаки правдивого апостола були вам видні у всякому терпінні, у знаках, чудах та силах. 13. Чим бо ви були менші від інших Церков – хіба тим, що я не був для вас тягарем? 14. Простіть мені цю кривду. Ось утрете я готовий прийти до вас і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям. 15. Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений? 16. Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але хитро узяв вас підступом. 17. Чи я вас використав через кого із тих, що до вас послав був? 18. Я упросив Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом, не тими самими слідами?
19. З деякого часу ви думаєте, що ми виправдуємося перед вами, але ми перед Богом у Христі говоримо: і все це, мої любі, вам на збудування.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 16 зач. 4, 10-23.
10. Того часу приступили до Ісуса учні, як він зостався на самоті, і запитали, що означали притчі. 11. І він сказав їм:
– Вам дана тайна царства Божого; тим же, що осторонь, усе дається у притчах, 12. щоб вони, дивлячись, не бачили, слухаючи, не розуміли, щоб, бува, не навернулись і щоб їм не простилось.
13. І сказав їм:
– Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14. Сіяч сіє слово. 15. Ті, що край дороги, де сіється слово, коли почують слово, сатана зараз же приходить і бере геть посіяне в них слово. 16. Так само посіяне на каменистому ґрунті – це ті, що, почувши слово, зараз же з радістю його приймають, 17. але, не маючи у собі коріння й стійкости, вони згодом, коли настає утиск або переслідування за слово, негайно зневірюються. 18. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увіходять і, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20. А що посіяні на добрій землі, це ті, які чують слово, його приймають і приносять плід: хто у тридцять, хто у шістдесят, хто у сто разів більше.
21. І говорив їм:
– Хіба вносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, і не на те, щоб поставити його на свічнику? 22. Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що не вийшло б на явне. 23. Хто має вуха слухати, хай слухає!
——
Мр. 4, 10-23. «Немає бо нічого схованого, що не має стати явним».
Коли проаналізувати наше життя, то можемо спостерегти, як у різних ситуаціях ми граємо різні ролі. По-різному поводимося в тих чи інших середовищах, інакшою є наша поведінка з різними людьми. Буває, що деколи, неочікувано навіть для нас, наша поведінка стає незвичною, особливо в складних ситуаціях. Якраз тоді, коли маємо якісь біди чи проблеми, можемо побачити справжнє наше внутрішнє «я» – чим ми насправді живемо.
І такі випадки, про які кажемо: «Я від себе того не очікував», чи коли хтось інший може про нас сказати: «Як він міг таке зробити?», ілюструють ці слова з Євангелія: те, що було тайним, вийшло на яв.
Тому складні ситуації Бог дає саме для того, щоб ми побачили, хто ми є насправді. Проблеми і труднощі в нашому житті Господь допускає для того, щоб ми немовби побачили себе в дзеркалі. Ті чи інші обставини і людей Бог нам посилає для того, щоб усе, що в нас сховане, вийшло на яв. (Вл. Венедикт Алексійчук)
